Павло Горошко героїчно загинув 06 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання у місті Святогірськ Донецької області

Народився у Польщі, у місті Зелена Гура, де тоді служив його батько-військовий. У 1991 році сім’я повернулися в Україну, у місто Покровськ. Там і минуло дитинство Павла. Спочатку хлопець навчався в місцевій школі № 5,  потім — у ліцеї «Надія». Був старанним та успішним учнем. Учителі і друзі кажуть, що він, мов сонце, завжди випромінював доброзичливість та усмішку, ніколи нікому не відмовляв у допомозі. До того ж був активним і ерудованим — займався велоспортом, грав у футбол, ходив у походи, любив мандрівки, багато читав, збирав книги, журнали «Дерево пізнання».

Після закінчення ліцею вступив на факультет «Пожежна охорона» до Харківського університету цивільного захисту. Диплом, спеціальність інспектора пожежної охорони і звання лейтенанта цивільного захисту отримав у 2010 році. 

Певний час Павло працював у структурі МНС — інспектором у Покровську, був начальником відділу охорони шахти управління «Покровська», начальником відділу охорони агропромислового комплексу АПК «Інвест». Окрім того, мав чимало бізнес-проєктів і допомагав своїй дружині Ані — керував цехом із перезаправки вогнегасників для побутових приміщень, де вона працювала. Ці вогнегасники вони стилістично оформлювали, навіть створювали подарункові варіанти, використовуючи всю гаму кольорів. Молоде подружжя розробляло різні інвест-проєкти, мало багато ідей та планів. 

До речі, Павло і Аня одружилися 11.11.2011 року об 11-й годині, вважаючи, що число 11 принесе їм щастя. І дійсно, їхній шлюб був щасливим. У 2013 році в них народилася донечка Кароліна. Ще через два роки вони придбали будиночок у Покровську, упродовж трьох років ремонтували його власними силами, справили новосілля. Донечка підросла — купили три велосипеди, і у вихідні влаштовували велопрогулянки, бо дуже любили відпочивати разом.

Та в своєму омріяному сімейному гніздечку прожили тільки три роки — почалася війна. 

24 лютого 2022 року ввечері родина виїхала у Кривий Ріг. Проте за тиждень Павло повернувся у Покровськ і записався в ТрО. Невдовзі тероборонівців перенаправили до військкомату, а 8 березня Павла Горошка зарахували до 71-ї бригади, створеної у Кременчуку. Там молодий боєць пройшов навчання на полігоні й наприкінці травня 2022-го разом із побратимами вже охороняв рубежі річки Донець під Святогорськом. 

24 липня під час виконання бойового завдання Павло отримав тяжке уламкове поранення голови. Його помістили в реанімаційне відділення обласної лікарні міста Дніпро. Наступного дня до сина приїхала мама, через кілька днів — батько (тато має інвалідність, залежний від гемодіалізу, вони з матір’ю Павла ще до війни переїхали в Ірпінь). Павло був у комі. Та батьки й дружина постійно з ним спілкувалися, вірили, що він їх чує: читали йому книги, казки, вмикали музику; донька і дружина надсилали відео, говорили по відеозв’язку. 

Однак 6 серпня, не приходячи у свідомість, Павло помер… 

Поховали Героя у Покровську на центральному кладовищі біля могил родичів. 

Він мужньо й гідно захищав рідну землю, був оптимістично налаштований, радів, що Україну підтримують, надають зброю, до останнього вірив у перемогу.

Невтішні батьки згадують свого загиблого сина щодня. У жалобі за чоловіком дружина — вона з донькою наразі мешкає у Канаді. Сумує за Павлом і його молодший брат Віталій, який живе та працює у Польщі.

Посмертно Павло Горошко нагороджений орденом за мужність ІІІ ступеня.