Друг і колега Радіка, Дяченко Сергій Анатолійович, розповідає: «Радік народився в місті Чарджоу в Туркменістані. Закінчив Київський авіаційний інститут.
З Радіком ми познайомилися на роботі в автомобільній компанії («Трейд Лайн», «АТЛ»). Разом пропрацювали понад 15 років. 

Він був світлою людиною, яка завжди була готова прийти на допомогу, товаришем і другом з великої літери. 

Дуже любив життя і цінував його. До окупації Криму їздив туди відпочивати, любив мотоцикли, захоплювався футболом, дуже любив собак. В нього була домашня улюблениця – вівчарка Аля. Радік чудово грав на гітарі, він, взагалі, був душею компанії. 

Коли почалося повномасштабне вторгнення росіян в Україну, Радік разом зі своїм сусідом Юрієм Львовичем, полковником МВС у відставці, опинився на блокпосту в селі Стоянка 2. Імовірно, саме там потрапив у полон. 

Наше останнє спілкування було 4 березня, ми переписувалися. Остання смс, яка від нього прийшла, була такого змісту: «У нас тут гаряче, тримаємося». І все… 

У Радіка залишилася дружина Анна і син Роман».