Артур Баранець героїчно загинув 07 березня 2022 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Гостомель Бучанського району Київської області.

Баранець Артур Юрійович

Проходив службу патрульним поліцейським в Бучанському РУП ГУНП в Київській області.

Мати Артура, Баранець Леся Михайлівна, розповідає про свого сина: «Артур народився в смт Красятичі Поліського району Київської області. З 2005 року проживав у місті Ірпінь. Закінчив Ірпінську середню школу № 2.

Змалечку Артур зростав веселим, товариським, розумним хлопчиком, цікавився технікою, машинами, був різносторонньо розвиненим, вважав, що треба вміти все. Займався спортом: волейболом, боротьбою, футболом і просто ходив в спортзал качатися.  

Після закінчення 9-го класу вступив до Ірпінського коледжу АУБІП та паралельно працював в муніципальній варті м. Ірпінь. Після закінчення коледжу в 2019 році пішов працювати в поліцію. Спочатку його взяли на роботу в Полк поліції особливого призначення. Згодом перевівся до Бучанського відділу поліції №4, де працював патрульним ГШР і мав звання сержант поліції. 

В нього були звичайні земні мрії: купити новий автомобіль, створити сім’ю. Він був дуже добрим, мав багато друзів, знайомих, намагався всім допомагати. Любив зустрічатися з товаришами, відпочивати на природі. 

Коли почалося повномасштабне вторгнення, Артур зі зброєю в руках став на захист своєї країни. Виконував вказівки Штабу оборони Ірпеня, надавав допомогу людям та евакуював їх в безпечне місце. Загалом йому вдалося евакуювати понад 30 осіб. 

Останній раз ми спілкувалися телефоном 2 березня 2022 року, після чого зв’язок перервався. 

Вже пізніше, проводячи власне розслідування, ми дізналися, що Артур та його побратими потрапили в полон біля селища Михайлівка-Рубежівка, нарвавшись на ворожу колону.

Декілька днів їх возили на танку, потім відвезли в аеропорт в Гостомель, де вони були закатовані, після чого вороги безжально спалили їхні тіла.

Про все, що сталося ми дізналися лише в листопаді 2025 року. Весь цей час, з березня 2022 року, Артур значився зниклим безвісти, ми шукали його в полоні. 

Мій син був щирим, добрим, справедливим, вірним та світлим хлопчиною, він любив життя.

Артура вбили в день його народження, в цей день йому виповнилося 22 роки».