Народився 20 вересня 1968 року в Самарканді, Узбекистан.
53-річного Ріфата Барієва вбили в місті Ірпінь під час російської окупації Київщини. 25 березня 2022 року він вийшов із дому, що в мікрорайоні СМУ, прямував до магазину «Пчолка». Назад так і не повернувся.
Освіта: навчався Ріфат у Києві, у спеціалізованій школі-інтернаті, адже в мами не було свого житла. На вихідні хлопчик приїздив додому. Згодом перебралися в Ірпінь, розмістившись у гуртожитку комбінату «Прогрес». Після школи Ріфат закінчив ПТУ в Коцюбинському, а також продовжив навчання у Бородянці, здобувши спеціальність автослюсаря.
Батьки: Барієва Ольга та Барієв Шукурій. Батько займався ремонтом автомобілів. Мама — домашнім господарством і доглядом за дітьми — їх у родині було четверо.
Коли Ріфату виповнилося 4 роки — батьки розлучилися і мама з ним та молодшою сестрою Лілією переїхала до України. Власне, то був не просто переїзд, а втеча…
Оселились у Ворзелі. Бідували. Мама працювала у Ворзелі в Київському міському будинку дитини ім. М. М. Городецького, там і жили. Згодом перебралися до Ірпеня.
Упродовж усього життя Ріфат Барієв працював в Ірпінському ЖЕКу слюсарем-сантехніком та водієм.
Був одруженим, став батьком двох дітей — сина Олександра 1993-го і доньки Яни 1997-го року народження. Дружина — Тетяна Барієва, кухар.
Ріфат Шукурійович любив природу, рибалку, охоче займався ремонтом різної техніки. Серед друзів був душею компанії, говірким, веселим. Завжди допомагав стареньким, був турботливим і добрим.
У день, коли почалася повномасштабна війна — 24 лютого 2022 року — дружина Тетяна поїхала в Київ на роботу, а з Києва її забрали знайомі, і в Ірпінь не повернулася. Ріфат зостався в Ірпені у квартирі з котом, на 5-му поверсі, у районі СМУ.
Без діла не сидів. Допомагав людям чим міг, зокрема, вибиратися з міста, охопленого війною. Чому сам не виїхав — на це рідні відповіді не мають.
Дружині чоловік казав, що пробує вибратися, проте 2 березня телефонний зв’язок із ним зник. До кінця місяця чоловіка ще бачили біля дому. Родина задіювала волонтерів, шукала Ріфата, щоб вивезти з окупації, але не вдалося…
Отже, дружина й діти не знали, що відбувалося з Ріфатом, як і про обставини загибелі й досі не володіють точною інформацією. Зі слів сусідів — коли закінчилася їжа, чоловік пішов до магазину «Пчолка» в надії роздобути там продукти. Дорогою його застрелив снайпер.
А 23 березня в будинок влучив снаряд. Згорів увесь пʼятий поверх. Власне, дім постраждав настільки сильно, що згодом був знесений.
Ріфат загинув у 53 роки. Його тіло з простріляною головою було доставлене до моргу в м. Боярка. За фактом убивства відкрито кримінальне провадження. Слідство триває.
Похований Ріфат Шукурійович під Білою Церквою в селі Великополовецьке біля могил рідних дружини.
У скорботі залишилася дружина, двоє дітей та онук.