Український офіцер, полковник Служби зовнішньої розвідки України

Сергій Петрович Бобер закінчив Луганську середню школу №17, після чого був призваний до лав радянської армії. У 1985 році закінчив Луганський машинобудівний інститут. Після закінчення інституту вирішив поєднати своє життя з роботою в органах державної безпеки (СБУ) і був направлений на навчання в академію Комітету державної безпеки, що знаходилася на той час у місті Мінськ.По закінченню навчання в академії був направлений на роботу в Управління КДБ міста Луганськ.Після розпаду СРСР прийняв присягу на вірність українському народові, продовжив службу в оперативних підрозділах СБУ. У 1992 році брав участь в урегулюванні військового конфлікту в Придністров’ї.

У 2003 році за особливі заслуги перед Батьківщиною отримав звання полковника.

У 2008 році вийшов у відставку за власним бажанням. Та вже у 2011році на прохання керівництва повернувся на службу до підрозділу зовнішньої розвідки України.

З початком бойових дій на Сході України очолював осередок спротиву, який працював в глибокому тилу ворога, а саме, в Луганську.

14 липня 2014 р, повертаючись із виконання службового завдання, потрапив під мінометний обстріл терористів в житловому кварталі міста Луганськ, загинув.

У Сергія Петровича залишилися мати, дружина, двоє синів.

Має нагороду Ветеран органів зовнішньої розвідки України.

Посмертно нагороджений Орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Дружина героя Інна Вікторівна згадує:
«Докладно про роботу свого чоловіка я нічого не знала, він завжди шуткував з цього приводу, не розповідав. Лише одного разу запросив мене з собою до однієї жіночки-луганчанки- він мав вручити їй документи про реабілітацію. Ця історія мене глибоко вразила:
Двоє чотирнадцятирічних дівчат переписали з чийогось зошита вірш про Сталіна. Це було в далеких 50-х роках. Вірш був смішний, як їм здалося, через кілька годин до дому цих дівчат завітали військові і заарештували їх. За вироком суду дівчата отримали по 25 років ув’язнення в радянських таборах. Зараз це поважні жінки, які приховували цю сторінку біографії від своїх рідних, були приємно здивовані, коли мій чоловік вручив їм документи про реабілітацію, про відсутність у їхньому вчинку складу злочину.
Від себе хочу додати: шановні мої співгромадяни, цінуйте демократію, яка є в нашому суспільстві, користуйтеся нею, але користуйтеся цією інституцією грамотно, з користю для всіх. Переконана, що кращої форми правління, ніж демократичний устрій в державі людство ще не придумало. Цінуймо свободи, які нам дано!»