Народився 20 лютого 1953 року в місті Ірпені, проживав у районі СМУ.
Загинув у 68-річному віці в Ірпені 9 березня 2022 року під час обстрілів від розриву серця.
Освіта: у 1960 році пішов до першого класу загальноосвітньої середньої школи № 3. У 1968 році, закінчивши школу, вступив до кулінарного училища, в якому випускником став у 1971 році. Здобув спеціальність кухара, за якою працював усе життя.
Батько — Буяло Олександр Михайлович — ветеран Другої світової війни, працював у відділі міліції дільничним. Мати — Буяло Надія Матрівна, робітниця Ірпінської меблевої фабрики. Брат — Віктор Олександрович.
Перед виходом на пенсію завідував кухнею, був шеф-кухарем в Ірпінському військовому шпиталі.
Разом із дружиною — Буяло Тетяною Миколаївною — виховали сина Олександра. Із роками стали дідусем і бабусею, коли зʼявився внук Павло. На жаль, і дружина, і син також пішли в засвіти…
Повномасштабна війна застала Миколу Олександровича в Ірпені у власному будинку, де він проживав один разом із собакою Ельзою.
Микола Олександрович не вірив, що росіяни таки наважаться напасти на всю країну, тому вирішив не покидати будинок і собаку та залишитися вдома.
У 2018 році чоловік переніс складну хірургічну операцію, тож у подальшому жив зі стентами в серці та судинах. Постійно потребував медикаментозної підтримки.
9 березня у прибудинкову територію, де перебував Микола Олександрович, влучив снаряд. Вибуховою хвилею було пошкоджено будинок, де на той час в одній із кімнат був чоловік. Гучний звук та вибухова хвиля негативно позначилися на роботі стентів, що призвело до розриву серця та смерті.
11 березня 2022 року тіло Миколи Олександровича знайшли волонтери та вивезли до Романівського мосту, де потім його було переправлено в морг.
Лише після повного визволення міста родичі почали шукати тіло Миколи Олександровича. Ці пошуки тривали півтора місяця.
Поховали М. О. Буяло на ірпінському міському кладовищі.
Микола Олександрович захоплювався грою в карти і нарди, що робив разом із друзями. У молодості захоплювався футболом. Дуже любив свого внука. Мріяв побачити його щасливе майбутнє. Постійно наголошував, що потрібно вчитися і здобувати хорошу освіту.
Він був турботливим чоловіком, гарним батьком і найкращим дідусем.