Народився Святослав Миколайович 10 жовтня 1972 року на Житомирщині в селі Радча Народицького району.

49-річний Святослав Чеберяк загинув 5 березня 2022 року в селі Романівка під час інтенсивних ворожих обстрілів унаслідок прямого влучання.

Освіта: закінчив середню школу в селі Радча Народицького району, вступив до автодорожнього технікуму, був призваний на строкову службу до лав збройних сил, відслужив і знову повернувся на навчання до технікуму.

У 1996 році ухвалив рішення вступити на службу до МВС України, а саме до Ірпінського відділу міліції на посаду дільничого інспектора. У 2015 році після проведення реформ його посада отримала назву «поліцейський Національної поліції України в Київській області — дільничий Ірпінської громади.

У 2016 році вийшов на пенсію за станом здоров’я, влаштувався на роботу охоронцем у приватній охоронній фірмі.

24 лютого 2022 року він був на чергуванні. Рано-вранці зателефонував дружині: «Збирайся, бери документи, готуйтеся до виїзду, у Радчі вже в’їхали ворожі танки».

Дружина Вікторія додає: «Він намагався зібрати нас усіх і вивезти в безпечне місце. Святослав то повертався додому, то йшов десь із чоловіками. Потім я дізналася, що він ходив до міської ради, щоб отримати зброю і вступити до лав територіальної оборони міста. Говорили, що зброї на всіх не вистачало, але він був у місцевому формуванні, бо повернувся до нас із синім скочем на рукаві. Був із нами весь день 3 березня, а наступного дня пішов, нічого не пояснюючи. 5 березня зателефонував: “Усе добре, я прийду”.

У цей день почався сильний обстріл, я весь час намагалася тримати з чоловіком зв’язок, коли з’являвся інтернет, то набирала йому на телефон. Після 5 березня чоловік уже мені не відповідав. Я зателефонувала керівникові служби охорони, де працював Святослав, той повідомив, що під час обстрілу було пряме влучання в будівлю, де перебував мій чоловій, дістатися туди зараз немає жодної змоги: “Імовірно, що Святослав залишився під зруйнованими конструкціями будівлі”, — відповів начальник охорони. 

Ми з дітьми сиділи в погребі в наших знайомих і чекали. Виїхати відразу не вдалося, спостерігали із жахом за “вертушками”, що кружляли над Гостомелем. Змога виїхати в нас з’явилася тільки 9 березня. Виїхали до Львова. Звідти через соцмережі я розшукувала свого чоловіка, донька мені допомагала. У нас жевріли сподівання і надія до 11 квітня. Того дня мені зателефонували з роботи чоловіка й повідомили, що тіло дістали з-під завалів, упізнали по паспорту, що був у кишені».

Уламок ворожої зброї поцілив Святославу Миколайовичу в голову, смерть настала миттєво.

Місце загибелі Святослава Чеберяка — село Романівка, де було його місце роботи.

Похований Чеберяк Святослав Миколайович на ірпінському міському кладовищі.

У скорботі залишилися мама, дружина і дві доньки.