Сестра Сергія, Людмила Чернишевська, розповідає: «Сергій народився в Ірпені, там же закінчив с/ш №2, після школи поступив у технікум електронних приладів у Києві.
В дитинстві характер Серьожі був дуже непосидючий, дома його майже ніколи не було. Він ганяв десь із друзями та приходив під вечір. Навчання  – це теж не було його пріоритетним захопленням, але друзів мав багато. Він був відкритим, часто розповідав, що відбувається в школі, в класі, на заняттях. Я знала заочно всіх його одногрупників, яка дівчинка йому подобається, яка вже перестала подобатись. Він мав технічну освіту та працював у фірмі зі збирання техніки, ремонтував комп’ютери. 

 Допомагав і мені з налаштуванням гаджетів. Руки були в нього, як то кажуть, «золоті»: збудував сам будинок, поруч планував зробити сауну, було багато планів на життя, на жаль, не встиг… 

З самого початку повномасштабного вторгнення росіян в Україну Сергій пішов в тероборону Ірпеня, потім, отримавши повістку, пішов на фронт.

Загинув 6 листопада 2025 року, підірвавшись на міні дистанційного  встановлення.

У Сергія залишилися дочка. На момент його загибелі їй виповнилося 19 років».