Андрій Давиденко героїчно загинув 13 серпня 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу н. п. Костянтинівка Покровського району Донецької області

Давиденко Андрій Олександрович

Проходив військову службу в Донецькій області, покровський напрямок військова частина А 2167 «Чорні запорожці»

Позивний DOG

Дружина Андрія Давиденка, Наталія Валеріївна, розповіла: «Андрій  народився та проживав в с. Михайлівка-Рубежівка. Закінчив Михайлівсько- Рубежівську школу. Працював експедитором в компанії «Фокстрот». 

Був добрим, відповідальним, веселим, любив тварин. Мав домашнього улюбленця – собаку, любив рибалити, ходити в ліс, збирати гриби, мріяв подорожувати. 

Познайомилися ми завдяки спільним друзям. Андрій був прекрасним чоловіком, чудовим батьком і люблячим сином. Свою донечку Анастасію любив більше за життя. 

Коли почалося повномасштабне вторгнення росіян, отримав повістку, пішов воювати.

Востаннє ми з ним спілкувались в ніч на 11 серпня 2024 року. На той час він перебував на позиції біля Покровську, куди потрапив після місяця навчання. Це був його перший вихід на позицію. Андрій загинув під час артилерійського обстрілу, але тоді ми цього ще не знали. Майже рік він значився як зниклий безвісти. І лише в липні2025 року стало відомо, що внаслідок репатріації в лютому 2025 року, його тіло було передано в Україну. По результатам ДНК було встановлено особу. Співпадіння з ДНК матері 99,9999999999 відсотків. Так, 9 липня 2025 року нам повідомили страшну звістку про його загибель. 

Крім мене в Андрія ще залишилися мама, донька, брат та батько. Нам всім дуже важко змиритися з втратою, він був для нас найкращим. І саме таким він буде жити в наших серцях»,- закінчує розповідь Наталія.