Народився 29 травня 1977 року.
44-річний Сергій Дмитренко загинув 15 березня 2022 року.
Про Сергія згадує вчитель трудового виховання Михайлівсько-Рубежівського ліцею Микола Федорченко.
Микола Олександрович запам’ятав свого учня таким:
«Сергій навчався у школі з першого по 9-й клас.
Невеликий на зріст, худорлявий. Він був тим учнем, навколо якого завжди щось відбувалося цікаве, був запальним та енергійним, мав багато друзів.
Футбол став улюбленим видом спорту для нього. Активно займався ним у шкільній футбольній команді. У нього добре виходила гра нападником.
На уроках трудового виховання був майстром на всі руки. Дотепний, управний, любив техніку, любив майструвати, винаходити, особливо вдавалися йому вироби на токарному верстаті. Завжди дослухався до порад учителів.
Гостро реагував на несправедливість, на непорядні вчинки однокласників».
Коли почалася війна на Сході, серед перших вирушив добровольцем, воював на Донецькому напрямку, брав участь в обороні Донецького аеропорту, отже, став учасником Антитерористичної операції. Повернувся до села в 2016 році. Працював на одному з місцевих підприємств.
Під час російської навали в лютому 2022 року першим вступив до лав територіальної оборони села Михайлівка-Рубежівка.
Односельці розповідають, що першим вийшов назустріч російським танкам, намагався «поговорити по-чоловічому» з окупантами.
Був убитий росіянами. Дізнавшись, що Дмитренко Сергій брав участь в антитерористичній операції, орки вирізали йому грудну клітину.
Близьких, родичів нема.
Похований у селі Михайлівка-Рубежівка на кладовищі поруч із батьками.