Народився 3 серпня 1982 року в селі Юрківка Київської області.
39-річний Олексій Джунківський загинув 24 березня 2022 року.
Освіта: навчався в школі в смт Глеваха Київської області. 1999–2003 рр. — навчання в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, де отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Олімпійський та професійний спорт», здобув кваліфікацію тренера з боксу, викладача фізичного виховання. Олексій Васильович — майстер спорту України міжнародного класу з боксу.
1999–2008 рр. — член збірної команди України з боксу.
Після закінчення спортивної кар’єри став тренером із боксу, цю справу вважав сенсом свого життя, віддавав їй багато сил і часу. В Ірпені з 2019 року його діяльності в нього було понад 150 учнів різного віку, а за всю його кар’єру тренера налічувалося близько тисячі.
Останні три роки перед початком війни разом із дружиною Анастасією, з якою одружився 2 вересня 2006 року, проживав у місті Ірпені. Подружжя виховувало доньку Анжеліку, яка народилася в 2007 р. Дівчині нині 16 років і вона багато в чому схожа на свого тата — як рисами обличчя, так і характером: надзвичайно цілеспрямована, безстрашна, патріотка своєї країни.
Олексій по життю відчував себе абсолютно вільною людиною, нікого й нічого не боявся, був сміливим. Любив справедливість, гостро не сприймав будь-які прояви корупції. Був справжнім патріотом своєї держави. Йому нерідко пропонували вигідну роботу тренером за кордоном, однак він завжди казав: «Я ніколи не підніму прапор іншої країни, ніколи і — крапка!»
«Разом із цим він був дуже добрим і щедрим до людей. У нього була чиста душа. Олексій настільки потужно випромінював живу енергію, що друзі згадують, як від спілкування з ним з’являлася сила, запал і бажання жити, хоч би як важко було. Він із тих унікальних людей, що його один раз побачиш і пам’ятаєш усе життя», — розповідає Анастасія, дружина загиблого.
Олексія Васильовича любили і його вихованці, для яких він був не просто тренером, а другим батьком, наставником і другом.
Бокс був для нього і роботою, і хобі. Він не мислив себе без спорту. Свою справу Олексій знав досконало і постійно працював над собою. Мав індивідуальний підхід до кожного із понад ста п’ядесяти своїх учнів, незалежно від їхнього віку.
У час, коли розпочалася війна, дружина з донькою були в Ірпені, у сестри. Олексій, щойно пролунали перші вибухи, зателефонував Анастасії: «Війна! Збирай дітей, вам треба виїхати. Усе закінчиться — я вас заберу».
Востаннє Анастасія бачила свого чоловіка увечері 24 лютого, коли перебувала з донькою і рідними в підвалі під час інтенсивного бомбардування Гостомеля, неподалік від Ірпеня.
Олексія не злякали зловісні звуки обстріли. «Хай росіяни нас бояться — ще будемо гнати їх через Крим і Донбас аж до москви!»
Уранці дружина з донькою виїхали до подруги в Черкаську область, а Олексій залишився в Ірпені. Він став волонтером-добровольцем і допомагав людям; йому вдалося врятувати приблизно 50 людей: маючи власну автівку і запаси пального — евакуйовував містян через Романівський міст або відвозив до залізничного вокзалу.
Останній його телефонний дзвінок родині був 22 березня. Розмовляв із донькою, повідомив, що наступного дня планує евакуювати ще одну сім’ю, після чого приїде на кілька днів, бо дуже скучив, аж до сліз…
Олексій Джунківський загинув 23 березня 2022 року в Ірпені. Його розстріляли росіяни біля спортивної зали, де він і перебував увесь той час, де від обстрілів переховував місцевих жителів, щоб потім евакуювати.
Тіло загиблого знайшли 29 березня. На жаль, забрати його відразу можливості не було — у місті тривали важкі бої, після чого була зачистка від окупантів та диверсійних груп. Поховали Олексія в місті Васильків на Алеї Слави — саме у Васильківському районі довго працював дитячим тренером і залишив про себе добру пам’ять.
В Олексія було безліч мрій і задумів, які він, на превеликий жаль, не встиг утілити в життя: виховати своїх чемпіонів, розвивати спорт в Ірпені, підняти на ноги доньку, дати їй освіту, відремонтувати будинок і просто відкрити цей світ, мандруючи його прекрасними містами і просторами.
У 2024 році рішенням Ірпінської міської ради Олексію Джунківському посмертно присвоєне звання Почесного громадянина міста Ірпеня.