Народився 31 березня 1953 року в Луганську. Однак дитинство минуло в Ірпені, куди родина Єлісєєвих переїхала відразу після народження сина.
69-річний Микола Єлісєєв загинув 22 травня 2022 року.
Освіта: навчався в ірпінській загальноосвітній школі № 2, затим закінчив енергетичний технікум.
Працював у Києві на авіазаводі, де займався налагодженням апаратури. Одружився, його дружина також працювала у столиці, хіміком в Інституті проблем екології і енергозбереження.
У 1977 році в сім’ї народилася донька Катерина, єдина їхня дитина.
Микола Миколайович вів тихе, спокійне життя. Окрім роботи й домашніх справ охоче займався фотографією — любив фотографувати людей і природу. Добре знався на фототехніці, мав кілька фотоапаратів, власноруч проявляв плівку.
Коли в Україні почалося повномасштабне вторгнення, він перебував в Ірпені. Попри дуже неспокійну й небезпечну ситуацію в місті, яке день за днем із важкої артилерії знищували росіяни, не хотів нікуди виїжджати, говорив, що тут його оселя і він не готовий її залишити й шукати куток по чужих людях. Тож хоч як донька просила батька евакуюватися, він твердо стояв на своєму, хоч і мешкав у квартирі на четвертому поверсі.
Микола Миколайович навіть у важких умовах давав собі раду, наважувався виходити в місто, аби отримати гуманітарну допомогу — продуктові набори. Щоправда, зв’язок із ним був дуже слабкий, не завжди до нього можна було додзвонитися, аби пересвідчитись, що з ним усе гаразд.
На превеликий жаль, побоювання рідних не виявилися безпідставними. Зі слів доньки Катерини, батько загинув під час бомбардування фосфорними бомбами. Тоді влучило в його дім, постраждали сусіди, квартира яких згоріла разом із ними (трагедія сталася так швидко, що бідні люди не встигли навіть вибратися з вогню). Подібна доля спіткала й Миколу Миколайовича, хоча подробиць того, як це сталося, рідні й досі не мають.
«Мені зателефонували, що батько зі старенькою жінкою лежать на вулиці, чорні, обвуглені. І ніхто їх не ховає, бо немає такої можливості», — розповідає Катерина.
Тіла загиблих пролежали так два тижні, поки в місто не зайшли ЗСУ.
«Інформації про точні обставини смерті я не знаю, свідків, як саме те сталося, не було. Квартира батька також постраждала — одна кімната згоріла, хоча інші збереглися», — додає Катерина.
Миколу Григоровича та загиблу жінку тимчасово поховали у дворі.
Згодом, коли рідні змогли приїхати в місто, було проведено ексгумацію, Миколу Єлісєєва поховали на ірпінському міському кладовищі.