Народився 28 вересня 1978 року в Ірпені.
43-річний Кирило Герасименко загинув 23 березня 2022 року.
Освіта: навчався в місцевій ЗОШ №2. Продовжив здобувати освіту у Новобіличах у СПТУ №17, оволодів професією зварювальника. Працював різноробочим на будівництвах, переважно в Ірпені. Одружений.
Коли почалося повномасштабне вторгнення й Ірпінь опинився без електроенергії, води і газу, сестра Кирила — Катерина Павлівна Герасименко, маючи в запасі продукти, готувала гарячі обіди для підтримки містян. Її брат із друзями допомагали розносити їжу людям із сусідніх багатоповерхівок, які не могли приготувати їсти самостійно або не мали з чого.
Так тривало до 23 березня 2022 року.
Щодня о п’ятій ранку, коли ще було темно, Герасименки у дворі свого приватного будинку, ризикуючи життям (часто це доводилося робити під обстрілами), розпалювали вогнище і ставили варити суп чи кашу.
Так само, постійно ризикуючи життям, розвозили гарячу їжу у кілька районів Ірпеня (СМУ, до магазину «Жираф» у районі БЦЗ, неподалік офісу компанії «Бест»). Годували не тільки цивільних, а й захисників.
23 березня зранку до будинку своєї сестри Катерини Герасименко прийшов Кирило та інші волонтери, аби набрати колодязної води. Мати Кирила разом із сусідкою та дівчинкою з Бучі готували їсти. Усе ніби було відносно спокійно. Але пізніше, близько 15.45, Кирило прибіг схвильований, попросив терміново дати йому бинт і ножиці, адже поранило хлопця. Сестра запропонувала допомогу. Але жінка Кирила вже займалася постраждалим. Кирило взяв необхідне й побіг.
Незабаром Катерина, зібравшись вийти на вулицю з готовими стравами, почула неподалік офісу компанії «Бест» гучні вибухи. Помчала туди — там же були люди, які чекали на її їжу! І там був також і її брат…
«Коли я туди прибігла, то вже не було кого рятувати. Перший приліт був поруч, Кирило та ще шестеро людей побігли в якісь двори, аби укритися, але все було зачинено, вони знайшли прихисток у невеличкому дворику біля “Бесту”, однак тоді був другий приліт і чоловіків накрили уламки. Рани виявилися смертельними — вони всі померли», — розповідає Катерина Герасименко.
З її слів, у тому дворику було шестеро вбитих тими вибухами людей, на дорозі — ще тіла. Біля «Бесту», в пʼятиповерхівці, загинув чоловік із жінкою, ще двоє хлопців неподалік нерухомо лежали. «І потім, коли ми з поліцією вишукували людей, то в квартирі на першому поверсі також знайшли вбитого уламком чоловіка», — додає Катерина. Усього там у той день обірвалося життя 12-ти людей.
Тіло Кирила сестра забрала у двір того ж дня. Щоправда, зважаючи на емоційний та фізичний стан матері, не наважилася розповісти про смерть її сина. І наступного дня організувала евакуацію мами з Ірпеня.
Кирила Герасименка сестра з друзями спершу поховала на власному подвір’ї. Через місяць було здійснено перепоховання на міському кладовищі Ірпеня.