Народилася 17 листопада 1940 року в росії в місті Челябінськ. 

81-річна Тетяна Ходюк загинула в ніч із 7-го на 8 березня 2022 року в Ірпені. 

Освіта: середня школа в Челябінську, згодом вища освіта — Челябінський політехнічний інститут, хімік за освітою.

В Україну родину перевіз батько-українець. Оселилися в Ірпені 1977 року.

В Ірпені працювала на комбінаті будівельних матеріалів, спочатку в лабораторії, потім технологом у цеху — до пенсії.

Домівку подружжя доволі довго будувало. Чоловік Устин, талановитий інженер, хотів мати саме приватний будинок, бо родом із села на Тернопільщині, чимало зробив своїми руками, тому цей будинок багато чого значив для Тетяни Георгіївни, вона не погодилася виїжджати з Ірпеня.

Чим цікава, характерна? Була життєрадісною, активною. Жартувала в родині: «Сім кілометрів шаленій собаці не гак». Комунікабельна, дуже добра за натурою, летіла на допомогу. Тварин любила, у домі завжди були коти, собаки. Будинок прилягає до лісу, тож багато котів підкидали, свої кішка й собака жили в домі, та ще було з десяток вуличних. 

Тетяна Георгіївна була спортивною, замолоду брала участь у лижних змаганнях, навіть гонки вигравала. У настільний теніс залюбки грала. 

Багато читала, із віком віддавала перевагу живому спілкуванню, телевізору. Жила одна, сім’я доньки мешкала і працювала в Києві.

Після вторгнення росії в Україну домашні думали, що все скоро припиниться, ніхто не очікував, що буде такий убивчий рівень агресії. Та вже березневі дні стали дуже важкими, в Ірпені зникло водопостачання, електрика, газ. Зрідка доньці Катерині щастило дотелефонуватися до мами. У домі було дуже холодно. На садибі містився хороший міцний підвал, якби мама там перебувала, вона б уціліла. Але вона дуже втомилася, сили танули. У підвал потрапити з дому було неможливо, тільки з двору, та ще й чимало треба було пройти. Останні три дні життя Тетяна Ходюк до підвалу не мала змоги спускатися. 

І тут у приватний будинок по вулиці Полтавській, 33-А, прилетіло, снаряд влучив у другий поверх. Дякувати сусідам, вони прибігли до будинку, їм удалося відчинити двері, почали гукати. Ніхто не озвався, темно, сусіди пішли за ліхтарем, і щойно полишили дім — почало вибухати. 

Будинок був повністю зруйнований. 

Згодом фахівці пояснили: «Схоже на касетний снаряд», бо згодом, після влучання, почало вбивчо розлітатися, розриватися. Здійнялася пожежа. До ранку горіло. Певно, Тетяна Георгіївна одразу загинула. З нею були собака і кішка, вони не спромоглися вискочити.

Рідні дісталися оселі 9 квітня. Щоб витягти тіло, треба було завали розбирати. Будинок був дуже міцним, із подвійними стінами, із потужним бетонним перекриттям — чоловік Тетяни Георгіївни будував «на вічність», але дім на камені розлетівся. Донька Катерина Устинівна Ільченко констатує: «Мамин старший брат, відомий російський академік, навіть не зателефонував і не висловив співчуття, хоча, певно, розуміє, що путін — убивця». І з початку великої війни ніхто з російських родичів Тетяні Георгіївні не телефонував. 

Поховали Тетяну Ходюк на ірпінському кладовищі 12 квітня 2022 року.