Народився 23 жовтня 1945 року в Києві.

У дитинстві оселився в Ірпені.

76-річний Геннадій Холостих загинув 22 березня 2022 року в Ірпені у власній садибі на вул. Полтавській, 44, від вибуху снаряду.

Освіта: середня школа (Ірпінь).

До армії працював на авіазаводі в Жулянах. Після армії весь час працював водієм автобуса АТП 13250. 

У мирному житті дуже любив землю. Плекав город, сад, «чаклував» у теплиці. Вирощував помідори по 720 грамів, фотографував ці витвори. Геннадій Васильович купував розсаду, потім пророщував її сам — у стаканчиках, ящичках, увесь другий поверх дому був у розсаді. Загалом вирощував практично всю городину — помідори, огірки, перець, моркву, петрушку, картоплю тощо. Садові дерева сам садив і обрізав. Урожаї були дивовижні. Був дуже працелюбним і щедрим, ділився розсадою: ходив по сусідах і пропонував. 

Сам на зиму землю орав. Повесні грядки робив — для себе і дружини. 

Квіти вирощував. Любив ловити рибу і збирати гриби.

Але на першому місці були машини — старенькі «Жигулі» й іномарка «Тіго». Машини доглядав, як дітей, ремонтував-лікував, навіть самостійно міняв літні покришки на зимові і навпаки.

Про обставини загибелі. Коли прилетів перший снаряд, сім’я була в хаті: Геннадій, дружина Валентина, донька Наталя, громадянський чоловік доньки, 85-річна сваха, — загалом п’ять осіб. Вибухом повибивало вікна, зі стелі впала люстра, навіть почала горіти. Дружина не відчувала, що й одяг на ній горить, та ось збагнула — скинула безрукавку, припалений светр загасила. 

Геннадій пішов подвір’ям садиби до гаражу через окремі двері. Прилетів другий снаряд. Згодом біля гаражу знайшли головку від другого снаряду. Міцний гараж побудований був із бетонних плит, але вибух за гаражем був такої сили, що той майже склався, ставши капканом для Геннадія. За гаражем виникла яма, яку навіть за два роки не вдалося закидати. 

А тоді на шляху до нутрощів гаражу з двома машинами встало полум’я. 

Виникла пожежа й на подвір’ї, родина намагалася погасити вогонь, що спочатку виник на літній кухні — вітер перекинув його на хату. Зателефонували пожежникам, згодом дізналися, що в пожежній частині нікого не було — всі захищали Ірпінь. Дружина Геннадія Валентина Миколаївна покликала сусіда, сказала, що чоловік пішов виганяти машини. Однак зайти в гараж не змогли і з вулиці, ломом дещо відігнули ворота — на рятувальників-сусідів кинулося полум’я. За цих жахливих обставин витягти Геннадія з гаражу не було жодної можливості. 

Узялися тушити хату — водою у відрах. Сусід увімкнув свердловину, проте до другого поверху дістати водою не могли. Горіло дуже швидко… 

А тут ще прилетів третій снаряд…

Родина дісталася до порожньої оселі родичів на вул. Северинівський. 23 березня сподівалися повернутися на Полтавську, щоб дізнатися про масштаби біди. Але шалено обстрілювали, комендантська година тривала безупинно. Тоді і в сусідів згоріла хата, і загалом багато будинків вигоріло на Полтавській… Дивом зв’язалися телефоном зі старшою внучкою у Хмельницькій області, вона пішла до поліції і зробила там заяву (бо в Ірпені на дзвінки ніхто не відповідав), що загинув Геннадій Холостих. 

За допомогою волонтерів удалося виїхати до Романівського мосту. На інший бік річки перейшли під зруйнованим мостом кладкою. 

Повернутися до Ірпеня вдалося у квітні 2022 р. Сусід розповів, що приходили представники прокуратури і поліції, була експерт із Боярки. Сусід підказав, де приблизно треба шукати Геннадія Холостих. Його знайшли. Написали номер і поклали в чорний мішок із тілом. 

Син Геннадія Холостих Олександр зателефонував до моргу в Боярці, експерт сказала, що його тіло в Бучі і назвала номер. Валентина Холостих із сином тричі їздили до Бучі, збагнули очевидне: номер треба було приклеїти на мішок, а не покласти в мішок. Лише за третім разом тіло Геннадія Холостих знайшли й видали. 

Поховали Геннадія Васильовича Холостих 23 квітня на кладовищі в Ірпені.