Дмитро народився 18 червня 1979 року в селі Поляниченці Фастівського району Київської області. 

Загинув 44-річний Дмитро Миколайович у с. Побєда на Донеччині під час виконання бойового завдання.

Освіта: в Ірпені він закінчив середню школу № 17 (зараз — Академічний ліцей «Мрія»), потім навчався в професійно-технічному училищі, де отримав спеціальність автомаляра.

Усе життя Дмитро Хоменко прожив в Ірпені. Енергійний, запальний, патріотичний — таким його знали рідні, друзі, побратими. 

Його шлях у велике життя розпочався з Революції Гідності на Майдані. Після цих подій Дмитра вже зупинити не можна було. Як згадує його дружина Анна, 

«із 2014 року він став активістом усіх важливих подій у країні. Волонтерство захопило його. Поїздки на Схід із обладнанням, продуктами, медикаментами для учасників АТО спонукали його до гартування як майбутнього воїна. Тому в 2016–2021 роках він проходив службу за контрактом у Національній гвардії України у військовій частині 3018, був солдатом автотранспортного батальйону, старшим майстром із ремонту озброєння.

 Разом із побратимами брав участь у звільненні міст Часів Яр, Слов’янськ, Сєвєродонецьк. За цей період служби Дмитро був нагороджений медалями “За жертовність і любов до України“, “За гідність і патріотизм“, “За участь в Антитерористичній операції“, грамотами і подяками.

Устиг попрацювати закордоном, бо в нас зростала родина, з’явилася донечка. Дмитро був надзвичайно турботливим батьком.

Коли ж почалося повномасштабне вторгнення, він відразу ж повернувся до Ірпеня, серед перших вистояв чергу до військкомату і був зарахований до військової частини А7299, яка розташовувалася в Блиставиці, призначений на посаду стрільця-помічника гранатометника гранатометного відділення роти вогневої підтримки. Цей військовий підрозділ гідно ніс оборону нашої держави на авдіївському, мар’їнському напрямках поблизу села Побєда, що в Покровському районі на Донеччині».

Анна згадує запальний характер свого чоловіка і стверджує, що він завжди був мужнім воїном, зразковим чоловіком, гідним батьком. Син успадкував риси свого батька — також активно займається спортом, дбає про матусю і сестру, безмежно пишається своїм батьком-героєм.

Дмитро Миколайович загинув 15 січня 2024 року в тому ж селі Побєда, яке боронив під час виконання бойового завдання на одній із надважливих позицій.

Похований Хоменко Дмитро на Алеї пам’яті захисників України в місті Ірпінь.