Сергій народився в місті Києві. 

42-річний Сергій Володимирович трагічно загинув під час виконання бойового завдання.

Закінчив середню загальноосвітню школу № 215 Святошинського району м. Києва. У 2001 році отримав звання прапорщика і служив за контрактом до 2003 року.

Залишивши військову справу, шукав себе в різних сферах і невдовзі розпочав власний бізнес із ремонту будівельного та садового обладнання, якому присвячував левову частину свого часу, усього себе. 

У Сергія були золоті руки — він міг усе відремонтувати, налагодити; завжди хотів усіх підтримати, був надзвичайно доброзичливою та порядною людиною. До нього дуже часто зверталися за порадою і допомогою друзі та знайомі — він ніколи не відмовляв, адже був дуже відкритим та комунікабельним.

Сергій був прекрасним сім’янином: люблячим та уважним чоловіком, прекрасним батьком. Дружина та діти для нього завжди залишалися на першому місці, він намагався приділяти їм якомога більше часу, був добрим, відвертим та щирим. Надзвичайно любив своїх дітей: сина Богдана та доньку Злату, був завжди підтримкою для них та опорою. 

У 2015 р. Сергій із сім’єю переїхав жити в Ірпінь. Йому подобалось це місто, він любив жартома називати його «свята земля». На початку повномасштабного вторгнення до останнього перебував Ірпені і не хотів виїжджати, щоб могти оборонити свій дім. На початку березня, маючи мікроавтобус, здійснював евакуацію людей. Згодом виїхав і сам, однак відразу після звільнення міста повернувся.

У червні 2022 року Сергій Гонгалов ухвалив рішення служити в Збройних силах України. І вже 5 липня був призначений начальником відділення зв’язку 10-ї групи дивізіонів військової частини А2860. Він відповідально ніс службу й вірив, що війна неодмінно закінчиться нашою перемогою, мріяв, що після неї завершить ремонт у власному будинку, де жив із дружиною та донькою. Проте, на превеликий жаль, доля розпорядилася інакше: 27 травня 2024 р. під час виконання бойового завдання Сергій загинув.

Друзі і товариші по службі, сім’я та рідні запам’ятали Сергія як дуже веселого, кмітливого та відповідального, чуйного. Він знаходив вихід із найскладніших ситуацій, у нього завжди було багато ідей, енергії та жаги до життя, він завжди був «душею компанії».

 Рідним і близьким завжди не вистачатиме його, вони завжди  його згадуватимуть і пам’ятатимуть. 

Штаб-сержант Гонгалов Сергій Володимирович похований у місті Ірпені на Алеї пам’яті захисників України. У скорботі за ним залишилися дружина, донька, родина та друзі, товариші.