Народилася 12 лютого 1925 року в селі Мутин Кролевецького району Сумської області. Там само закінчила лише два класи школи. 

97-річна Федора Григорівна Хожай загинула приблизно в квітні 2022 року.

Онук Вадим Середа зазначає, що точна дата загибелі невідома, жінка згоріла. Авіабомба влучила в будинок в Ірпені, прогоріли 5-й, 4-й і 3-й поверхи, і вона якраз була на третьому… 

Будинок містився неподалік ТРЦ «Жираф», біля якого відбувалися великі бойовища.

Федора Григорівна категорично відмовлялася виїжджати. «Можливо, треба було силою вивозити», — сумно зазначає онук Вадим Середа. 

Жила  бабуся з онукою Людмилою (сестрою Вадима), її чоловіком та їхніми двома дітьми. Коли почалися бомбування і до двору прилетіло кілька снарядів, Людмила скомандувала: «Усі тікаймо!» Підхопила двох дітей — і бігцем геть. Хотіла повернутися наступного дня. Та не судилося. Людмила дуже переймається, переживає, що не вберегла бабусю. 

Ніхто з рідні не зміг повернутися. Дім був, можна сказати, на лінії фронту, на передовій. 

Онук Вадим Середа зауважує: «Бабусина сім’я до ірпінського періоду була невеликою — дві сестри, удвох вони народили двоє дітей. Мала собаку, кішку, худобу. Особливо любила гусей, розмовляла з ними». 

Усе життя працювала в селі дояркою. У молодості була в німецькому полоні, «два роки працювала в “Германії” на бауера в селі», як вона казала. Отже, давню війну з німцями пережила, а нинішню з рашистами — не змогла.

До Ірпеня переїхала, коли стало погано зі здоров’ям. «Моя мама Ірина Тадисівна, — розповідає онук Вадим Середа, — забрала її до себе, здається, 1986  року. До 1993 року ми жили разом. Згодом я часто в гостях бував у бабусі, ми щиросердно спілкувалися. 

Бабусі була притаманна велика ненависть до більшовиків. Владу вона не любила. Пам’ятала, як знущалися більшовики , часто розповідала про це. Про голод, свавілля, про те, як забирали хліб. Із роками втратила до влади інтерес, тому про нинішню владу не висловлювалася. Стала набожною».

Дуже раділа, коли до неї приходили. Років із десять тому втратила зір, навпомацки визначала, хто прийшов. Упізнаючи, дуже тішилася. 

 Похована в Ірпені.