Чоловік Наталії, Коптєв Дмитро Васильович, розповідає про свою дружину: «З Наталією ми одружилися 12 березня 2005 року і прожили в шлюбі 20 років.

До повномасштабного вторгнення росіян в Україну Наталія працювала в компанії “ЕКОСОФТ”. Та, коли ми повернулись до Ірпеня після його окупації, вона пішла в добровольче формування територіальної громади у місті Буча. 

Починала з посади рядового, основною її задачею була допомога в чергуванні поліції. Та за час служби здобула посаду оператиного чергового. За її участі було створено підрозділ “Бучанські відьми”. Від того ж ДФТГ Наталія їздила до Херсону, допомагала оговтатися місту після канівського потопу. В 2024 році дружина підписала контракт з військовою частиною у Ворзелі, це був учбовий підрозділ. ЇЇ відразу ж відкомандирували до Іспанії для отримання базової загальновійськової підготовки у морських піхотинців.  По поверненню несла службу у Ворзелі,чергувала на брамі. Всі свої рішення вона приймала самостійно, потайки від усіх, і лише потім ставила всіх перед фактом. Саме тоді, на брамі, вона почала шукати бойові підрозділи, де готова була б служити. І вже в середині березня 2025-го року вирушила до бойового підрозділу “Ахіллес”.

Наталія загинула через пів року служби під час бойового чергування.

Побратими згадують про неї дуже позитивно і з великою теплотою. Розповідають, що кожен бойовий розрахунок хотів, щоб вона служила саме в них. 

Останнє наше спілкування було голосовими повідомленнями. 10 серпня 2025 року я відправив їй повідомлення: «Як твої справи?»,  о 12:30 приходить відповідь: «Все в мене добре…» Це і були її останні слова. О 12:45 стався приліт ворожого снаряду по її позиції. Вона отримала поранення не сумісне з життям, було відірвано ліву руку та ногу».