(позивний «Шрек», ДФТГ)

Народився 12 квітня 1977 року в с. Білопілля Козятинського району Вінницької області.
44-річний Юрій Калінін загинув 28 лютого 2022 року в Ірпені.
Освіта: закінчив Білопільську середню школу, потім здобув економічну освіту в Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка.
У 1995 році був призваний в армію. Служив на Житомирщині в десантних військах.
Мама Юрія Калініна Марія Трохимівна розповідає: «Юрко навчався в школі, де я викладала українську мову та літературу і трохи музику. Був звичайним хлопцем, трохи ледачим, як усі хлопці, але багато читав і мав чуття до граматики. Читав із запалом, збирав власну бібліотеку і був записаний до шкільної, сільської та районної бібліотеки. Юрко ще з дитинства був великим патріотом України. Ще у школі, за радянських часів, коли керівництво держави справжній патріотизм називало “націоналізмом” із негативним забарвленням цього слова, Юрко зі своїм приятелем виходили в коридор і вигукували українські патріотичні лозунги, а мені доводилося заганяти їх у клас.
Любив грати на гітарі, а в шкільному духовому оркестрі був трубачем. Музика Юрку подобалася різна, дуже любив Лучано Паваротті. Цінував дружбу, щирість, друзям готовий був віддати останнє.
У с. Білопілля, коли йому виповнився 21 рік, зустрів своє перше кохання — Мельник Віру. Їй було лише 16, вони майже одразу побралися. Це було його єдине кохання на все життя. У 1999 році народився син Валерій. Але в 2015 році кохана померла від важкої хвороби. У тому ж 2015-му Юрій пішов добровольцем на фронт.
Після першого ж поранення повернувся на фронт, і саме тоді почав писати вірші. На жаль, не всі вдалося зберегти, великий зошит із його творами згорів у будинку під час окупації міста.
Юрій отримав два поранення, друге, у бою під Мар’їнкою, було дуже тяжким. Коли почали збирати тіла загиблих — його також прийняли за “двохсотого”. Усіх повантажили в самоскид, серед них опинився і Юрій. І тільки біля моргу стало зрозуміло, що він живий, але в дуже критичному стані. Відвезли в госпіталь у місто Дніпро, де чудовий фахівець доктор Риженко зміг поставити його на ноги (велика подяка цій людині).
Юрій отримав ІІ групу інвалідності і вердикт «непридатний до військової служби». Але й залишатися осторонь було не в його характері, тому й погодився очолити Ірпінську міську спілку ветеранів та інвалідів АТО.
Теща Юрія Мельник Ольга Романівна згадує про зятя: «Юрій жив не для себе, для людей, допомагав кожному, хто до нього звертався. У 2016 році після поранення й далі їздив на передову, возив хлопцям продукти. Побратими й досі згадують, як він варив їм борщі, смажив картоплю і робив найсмачніший шашлик.
Мені Юрко теж ніколи не відмовляв. Я хотіла посадити садок коло хати, так він знайшов фахівців. Уже три роки росте із його улюбленими яблуками як пам’ять про нього…
Вечірній дзвінок ударив як обухом: “Де був зареєстрований Юрій Калінін?” Як — “був”? Чому — “був”? І жахлива відповідь: “Застрелений…”»
Загинув Юрій Калінін 28 лютого 2022 року, потрапивши в засідку. Похований 1 березня 2022-го, а 7 травня 2022 року відбулося перепоховання на Алеї пам’яті захисників України у місті Ірпені.