Народився на Сумщині, м. Шостка, там же навчався в ЗОШ № 7.
Загинув в Ірпені 25 березня 2022 року внаслідок розстрілу російськими окупантами.
Освіта: Сумський державний університет, спеціальність «Технології машинобудування». В Ірпені проживав із 2017 року.
Голова ОСББ житлового комплексу, в якому мешкав Євген Євгенович, Малах Ольга Михайлівна розповідає: «Із Євгеном ми спілкувалися нечасто, лише тричі. Уперше познайомилися, коли він заселявся в квартиру. Він завжди був чемним, ввічливим, жодних нарікань на нього не було ані з боку мешканців, ані керівництва. Євген був тихим і непримітним, ніколи ні з ким не сварився, був чудовим сусідом. Був дуже працьовитим. Любив майструвати, створювати що-небудь власноруч, і все робив до ладу. Захоплювався історією різних країн. Добре знав англійську мову, самотужки вивчав німецьку, спілкувався обома мовами. Подорожував і мріяв побачити світ.
Російські окупанти розстріляли його біля власного будинку на дитячому майданчику, звинувативши в тому, що нібито в його помешканні знайшли схеми з розташуванням бойової техніки. І лише після визволення міста від загарбників ми змогли потрапити в його квартиру й побачили: на його столі лежали записи гри в покер, які росіяни прийняли за секретні документи.
Тіло Євгена я знайшла 26 березня о 8-й ранку. Тоді вже почалися масовані обстріли, і ми поховали його зовсім поруч, біля дороги, яка веде в парк. Ховали не глибоко, лише для того, щоб тіло не розірвали собаки. На той час покинуті собаки вже стали збиратися у зграї. По одному навіть ходити було небезпечно. Я довго шукала телефон його матері і 29 березня наважилася їй подзвонити, аби повідомити про загибель сина. Тоді я ще не знала, що саме в цей час мама писала йому повідомлення, щоб привітати з днем народження. Він не дожив усього чотири дні до свого 45-річчя…»
У Євгена Євгеновича залишилося двоє дітей: син Кирило 1999-го року народження і донька Марія 2011-го року народження.