Народився в селі Голичівка Корецького району Рівненської області.
60-річний Олександр Кислюк був розстріляний російськими окупаційними військами біля власного будинку 5 березня 2022 року.
Освіта: закінчив історичний факультет Київського національного державного університету ім. Т. Г. Шевченка в 1982 році. Поліглот, викладач сучасних іноземних та стародавніх мов. Його перекладами богослужебної літератури користуються в храмах Української православної церкви.
Працював старшим викладачем кафедри теорії та історії держави і права Інституту політології та права Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Проводив заняття з латини і римського права. Упродовж останніх двадцяти років викладацької і перекладацької роботи написав низку наукових статей і переклав багато класичних творів зі стародавніх і сучасних іноземних мов: давньогрецької, латини, церковнослов’янської, англійської, французької і німецької. Переклав українською «Політику» Арістотеля, «Анабазис» Ксенофонта, «Аннали» Тацита, «Богословські твори святого Юстиніана», «Повний церковно-слов’янський словник», твори Юстиніана й Томи Аквінського.
Російський танк поцілив прямісінько в будинок пана Олександра. Чоловік помер від осколкового поранення живота.
Брат Олександра Івановича Кислюк Павло Іванович згадує: «Це було 5 березня. Мій брат сидів у кімнаті, пив каву і розмовляв по телефону, я копав траншею на нашій вулиці і бачив, як пішла колона танків з боку річки Бучанки. Почався обстріл. Я встиг кинути лопату і сховатися за будівлю. Я впав на землю і тільки міг дивитися, куди летить снаряд. Стріляли по сусідньому будинку, зайнялася пожежа. Пальба трохи вщухла, я перебіг до льоху, знову почали стріляти. Увесь цей час я лежав у льосі, коли вийшов, побачив, що горить наша хата. Побачив, що квартирант витягує з пожежі Олександра, і тут почали обстрілювати наш двір. Усе навкруги палає, звідусюди — обстріли.
Коли тіло Олександра витягли з пожежі, його не можна було пізнати. Я заніс його в літню кухню, де він пролежав до 9 березня. За ці дні я викопав потроху яму, щоб захоронити брата. Усе доводилося робити під обстрілами, пригинаючись і з великими перервами, адже земля ще була мерзлою».