Народилася 11 серпня 1936 року в селі Житомирської області.
85-річна Неля Григорівна померла 13 березня 2022 року.
Освіта: закінчила біологічний факультет Одеського університету. Кандидат біологічних наук. Працювала доцентом кафедри біології Вінницького національного медичного університету, певний час була деканом факультету для іноземців.
Дочка Нелі Григорівни Слободянюк Еліна Петрівна розповідає: «Мама понад 40 років пропрацювала в Медичному університеті (тоді інституті) у м. Вінниці, вважалася одним із найкращих викладачів закладу.
Мама була дуже вихована, розумна, аристократична, завжди елегантна, одягнена зі смаком навіть у радянські часи. Виглядала завжди бездоганно. Ніколи ні з ким не сварилася. Вона вміла все, що повинна вміти жінка й ніколи не акцентувала на цьому увагу. Будучи біологом, готувала лише корисну їжу. Людиною була надзвичайно творчою і талановитою. В’яжучи гачком, вона вдягала мене й себе, як із обкладинки журналу. Я й досі використовую і штори, і пледи, зв’язані мамою. Її високо цінували і в науковому світі. Мама викладала в університеті до 77-ми років, і лише потім переїхала жити в Ірпінь. Мешкаючи біля Центрального парку, вона почала займатися скандинавською ходою. Мама займалася самовихованням, завжди намагалася рухатися вперед. Відвідувала театри, різні заходи, аж до хіпстерських тусовок, на кшталт артпікніків, спілкувалася з цікавими людьми. Дуже багато читала, слухала музику, її улюбленою піснею була “Червона рута”. Мої друзі мені завжди казали: “У тебе фантастична мама!” Коли почався Майдан, вона виходила на всі акції.
За кілька днів до повномасштабного вторгнення в неї стався інсульт. І коли в наш будинок влетіла міна й поранила сусіда — усі мешканці виїхали останнім “зеленим коридором”, а я залишилася з мамою, адже тоді машини розстрілювали і я не хотіла нікого наражати на небезпеку. Вона була у важкому стані, а в нас не було ані води, ані медичної допомоги. Наш район сильно “накривало”, ми опинилися між обстрілами з обох сторін. 13 березня мама померла на моїх руках…»