Народився 5 лютого 2002 у Ворзелі.

21-річний Сергій Кучма загинув 28 липня 2023 року у смт Діброва Луганської області.

Освіта: середня школа (село Радомка на Чернігівщині); професійно-технічне училище № 49 (Київ), спеціальність — слюсар із ремонту машин.

Після училища працював на будівництві, освоював професії маляра, тинькаря, плиточника. Колеги були задоволені його вправністю. Робив ремонти у квартирах.

Сестра Наталя розповіла: «Мій брат Сергій Кучма змалку жив у селі Радомка на Чернігівщині. Мав багато друзів, із ним товаришували майже всі, він притягував до себе людей, як магніт. Змалечку любив плавати, навчав цього інших. 

З 12 років захопився мотоциклом (мав їх поступово 4), дуже любив шалену швидкість, навчився віртуозно ремонтувати мотоцикли, до нього зверталися по допомогу з інших сіл. Навчав їздити хлопців та дівчат, майже всі знайомі дівчата освоїли мотоцикл. Міг запросто їздити між містами України. У школі його знали як відповідального і щирого хлопця. 

Навчаючись у професійно-технічному училищі (отоді він оселився в Ірпені), освоював різні техніки ремонту будинків, внутрішні та зовнішні роботи. Багато кому зробив квартирні ремонти в Києві, Ірпені і Чернігові. 

Поспішав жити, усе хотів устигнути, усього навчитися. Дуже допомагав родині, мене мотивував на навчання, на здобуття хорошої роботи, учив бути самостійною, захищати себе.

Мріяв звести будинок. Сергій багато чого встиг зробити хорошого, багатьох урятував на війні».

Отже, коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Сергій Кучма одразу пішов волонтером: допомагав евакуюватися, доставляв людям похилого віку їжу, воду. Рвався в тероборону, та бракувало зброї.

Витримав в Ірпені весь окупаційний період. У кінці квітня поїхав до батька в село Радомка Корюківського району Чернігівської області, де раніше закінчив школу і провів дитячі та юнацькі роки. Вісім місяців пробув удома, працював, зокрема, у фермера. А потім зі своїм другом Миколою Євтушенком пішли служити за контрактом у ЗСУ. 

6 грудня 2022 р., у день захисника Вітчизни, його направили від Корюківського райвійськкомату в учебку — у Старичі Львівської області. Два місяці навчали поводженню зі стрілецькою зброєю і бронетехнікою. Сергій став оператором протитанкової установки джевелін, засвоїв інші види озброєння. 

Сергій знайшов бригаду “Да Вінчі” та підписав контракт на три роки, але казав, що й надалі служитиме військовій справі. Отже, Сергій Кучма воював у складі одного з підрозділів військової частини А3618.

Споборники казали, що він був витривалий, терплячий і завжди думав про своїх побратимів, багато кого витяг із поля бою. Був і сам поранений, але повернувся невдовзі до побратимів воювати далі, мотивував їх. Командири хотіли направити його на навчання після року бойовищ, бо побачили в ньому потенціал, витримку, силу волі і здібності, але він відмовлявся, казав — я з побратимами до кінця. 

Загинув 28 липня 2023 року в смт Діброва Луганської області у кривавому бою. Десь о третій-четвертій годині мобільна група вирішила відходити, її рашисти накрили шахедами, десять хлопців загинуло, зокрема, й Сергій Кучма.

Похований 4 серпня 2023 року в рідному селі Радомка.