Народився 26 січня 1964 року в селищі Немішаєво Бучанського району Київської області.
50-річний Микола Личак загинув 7 липня 2014-го у боях у м. Лутугине Луганської області.
Освіта: закінчив Немішаївську ЗОШ.
Протягом 1982–1984 років брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан у десантно-штурмовій бригаді 40-ї армії; двічі поранений.
1986 року брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Служив у міліції, зокрема у спецназі МВС, також в УДО. Згодом працював начальником служби безпеки підприємства «Київ-млин».
Займав активну громадянську позицію, очолював Ірпінську міську організацію Української спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів).
Був активно задіяний у подіях Революції Гідності. Із початком російсько-української війни — волонтер, організовував збирання і доставку матеріальної допомоги українським військовикам на Луганщині. Потім записався добровольцем, потрапив до 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».
Обставини загибелі: солдат Личак Микола Анатолійович загинув 27 липня 2014 року під час бою на залізнично-дорожному переїзді в м. Лутугине, Луганська область. Того ж дня полягли підполковник Сергій Коврига, старший лейтенант Ігор Римар, старший прапорщик Сергій Шостак, старший солдат Іван Куліш, солдати Іолчу Алієв, Віталій Бойко, Ілля Василаш, Михайло Вербовий, Олександр Давидчук, Орест Квач, Станіслав Менюк.
Без Миколи лишилися мама, двоє синів — дружина померла в кінці 2000-х.
Похований у місті Ірпінь.
За особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) та нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
15 лютого 2015-го в Немішаївській ЗОШ № 1 відкрито меморіальну дошку Миколі Личаку, також відкрито меморіальну дошку в місті Ірпінь.