Дружина Вадима Миколайовича, Лихацька Валентина Олександрівна, розповідає: «Вадим народився в селі Донцівка Луганської області, проживав в селищі Новопсков (нині Айдар), де закінчив середню школу, навчався в училищі. Після служби в армії в 2003 році пішов працювати по контракту в Луганський прикордонний загін (ДПСУ), де прослужив понад двадцять років, попередньо пройшовши навчання в Національній академії дердавної прикордонної служби імені Богдана Хмельницького. 

В 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення росіян в Україну, став на захист своєї країни. 

Мій чоловік був доброю і ввічливою людиною, завжди допомагав всім, хто звертався по допомогу. Любив рибалити, часто вихідні проводив з сім’єю на природі, захоплювався автомобілями. Вадим дуже любив свою сім’ю, обожнював двох своїх синів і, звичайно, бажав найкращого майбутнього для своїх дітей. Він завжди казав, що треба жити завжди залишатися людиною, і йому це вдавалося. Вадим мріяв повернутися на рідну Луганщину. 

Побратими з підрозділу Фенікс згадують Вадима, що він не просто перевозив вантажі і людей, він був гарантом безпеки побратимів, тими руками, що вели підрозділ через пекло боїв. Його вміння і відданість врятували не одне життя.

Лихацький Вадим Миколайович загинув під час виконання бойового завдання, отримавши поранення внаслідок удару FPV-дрону. Це сталося 28 жовтня 2025 року в населеному пункті Костянтинівка Донецької області.