Загинув у віці 67 років внаслідок отриманих множинних проникаючих уламкових пошкоджень голови, грудної клітини і живота.

Микола Степанович родом із Житомирської області, життєвий шлях пройшов, як і більшість чоловіків радянської доби: школа, навчання в ПТУ, армія, підприємство. Усе своє доросле життя Микола Степанович працював бригадиром на знаменитому ірпінському заводі «Прогрес». Спокійний, дружелюбний, працьовитий, чудовий сім’янин, люблячий дідусь. Любив збирати гриби.

Із сумом і сльозами на очах про смерть чоловіка розповідає Неоніла Володимирівна Макаревич:

«Про що я найбільше шкодую, це про те, що не змогла добрати необхідних слів, щоб переконати чоловіка в необхідності виїхати з Ірпеня, коли пролунали перші вибухи. Він мав такий характер, що переконати його було дуже важко. Це по-перше. По-друге — ні він, ні я не вірили, що розпочалася війна. Ну яка війна? Як таке можливо, щоб росіяни прийшли нас убивати? Такого ж наснитися й у страшному сні не могло! Тому він про евакуацію й слухати не хотів. Був випадок, коли тероборонівці силою вивозили мешканців  Ірпеня з вулиці Котляревського, і його вже посадили в автобус, а він утік… 

“Відчепись, нікуди я не поїду!” — повторював із гнівом.

Тому, коли виїхали діти, то вирішила виїхати і я. Приготувала чоловікові обід на кілька днів, одяг, постіль, він лишився в квартирі, бо йти нікуди не хотів. Він у нас великий акуратист, тож про його зовнішній вигляд чи митий/немитий посуд я не турбувалася, знала, що в оселі все буде гаразд. Ми часто зідзвонювалися, я розпитувала, що і як відбувається в Ірпені. Одного разу він у доброму настрої мені повідомив: “Солдатики мені хліба дали“. Куди чи до кого він прямував 27 березня, ми так і не з’ясували, як і не дізналися точної дати його загибелі. Він помер унаслідок множинних поранень від уламків. Смерть застала його на вулиці Котляревського, де ми прожили все наше життя. Фото тіла чоловіка мені надіслали знайомі».

Пошуками тіла батька займався син Вадим.

Макаревич Микола Степанович похований в Ірпені.

Родина до цього часу не може оговтатися від утрати.