Народився 10 травня 1981 року в м. Київ. 

40-річний Сергій Малюк загинув 5 березня 2022 року.

Освіта: закінчив дев’ять класів ірпінської середньої школи № 17, далі вступив до Ірпінського індустріального коледжу на спеціальність «Електрифікація та монтаж підприємств». Заочно здобув вищу освіту в Національній Академії державної податкової служби України за спеціальністю «Фінанси та кредит».

Свій трудовий шлях розпочав в Ірпінській філії ВАТ «Київоблгаз» на посаді монтера у відділі захисту газопроводів від корозії. Працював менеджером-адміністратором у центрі «Олімпік». Далі пішов стопами батька-мебляра.

Має 17-літню доньку Анну.

Сергій дуже любив шахи, займався в шаховому клубі, брав участь у змаганнях, отримував нагороди, відзнаки. Отримав розряд кандидата в майстри спорту. 

Захоплювався спортивною рибалкою: виборював різні нагороди й кубки. 

Під час Революції Гідності їздив регулярно на Майдан, возив одяг, шоломи, продукти. 

За контрактом пішов до лав Національної гвардії України. Брав участь в Антитерористичній операції на Сході України, мужньо воював біля населеного пункту Попасна, за що отримав відзнаки.

Після завершення служби повернувся в Ірпінь. 

Останнім часом працював у Національній академії державної податкової служби України. 23 лютого 2022 року повернувся з колегами з відрядження. Академія почала закривати філіали, зокрема в Слов’янську. 

24 лютого Росія розпочала повномасштабну війну проти України. 

Сергій Малюк із другом Дмитром Українцем волонтерили, патрулювати Ірпінь. Часто бували на блокпосту — заїзді з Ворзеля.

«Зброї спочатку не було. І в органах влади, скажімо, у мерії, зброю не видавали, — розповідає мати Сергія Малюка — Ольга Миколаївна. — Однак у Сергія вона з’явилася. Бо мій племінник — мисливець. Коли той вивозив родину, віддав чоловікові ключі від сейфа, сказав: «За потреби користуйтеся». 

На промзоні (у народі — РСУ) хлопці ремонтували автівки, посилювали їхній захист, звідти ж передавали ЗСУ координати ворожих пересувань.

5 березня вони заїхали додому до Малюків. Бо менший син Дмитро взяв у друга добре обладнаний рудий позашляховик і зателефонував Сергію: «Під’їдь, поміняй машину». Коли чоловіки під’їхали, Сергій сказав матері: «Треба йти з Ірпеня. Мамо, уходь». 

Сергій був одягнений у цивільний одяг, а зверху — бронежилет. У Ольги Миколаївни навіть у думках не було, що він може загинути. Хоча краєм ока побачила, що хлопці щось перевантажують із машини в машину, певно, зброю, подумала вона. 

Отже, Сергій Малюк і Дмитро Українець поїхали в напрямку санаторію «Дружний». Згодом очевидці розповіли матері, що якраз пройшли «кадировці», за ними їхав бензовоз. Сергій Малюк вийшов із машини з гранатометом, а Дмитро Українець мав розвернути позашляховик і забрати Сергія (неподалік перехрестя вулиць Давидчука і Лисенка). Малюк вистрелив у бензовоз і той запалав, тож «кадировці» почали обстрілювати позашляховик. Українець здав машиною назад, застряг у паркані і вже виїхати не міг. Хлопці відстрілювалися до останнього. 

Із Сергія зняли бронежилет, забрали військовий квиток, телефон. А от у Дмитра паспорт залишився. 

Тільки 8 березня їх поховали у братській могилі. Бо там ще сім’ю з Луганська в легковику розстріляли, жінка в ній була жива, певно, ще 6–7 годин. Сусіди бачили ці розправи. 

Після звільнення Київщини відбулась ексгумація тіл. 

Сергій Малюк похований на ірпінському кладовищі на Алеї пам’яті захисників України.

Нагороджений медаллю «За оборону рідної держави» (посмертно).

Рішенням Ірпінської міської ради Сергію Малюку присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ірпінь» (посмертно).

28 червня 2023 року на стіні ірпінського ліцею «Мрія» відкрили меморіальну дошку у пам’ять про загиблого захисника міста Сергія Малюка.