Народився 18 липня 1990 року в селі Білокриниччя, що в Шепетівському районі Хмельницької області.
31-річний Олександр Можейко загинув 5 березня 2022 року в Ірпені.
Освіта: у селі Білокриниччя здобув середню освіту, після школи подався до Києва, став будівельником.
Не військовозобов’язаний.
Коли зустрів Тетяну, то родинне житло вирішили придбати в Ірпені на вулиці Василя Стуса — одній із затишних вулиць цього красивого міста. Так Олександр і Тетяна стали ірпінцями. Працювали, організували власний бізнес. У них було все для того, щоб сказати собі і людям: «Ми — щаслива молода родина!».
Так було до 24 лютого 2022 року, до того моменту, поки російські танки не в’їхали в місто, а російські окупанти не пішли по домівках. Тетяна з донечкою встигла евакуюватися на батьківщину чоловіка до його батьків, Олександр залишився в Ірпені.
Спогади пані Тетяни про цей період такі: «Мій чоловік часто повторював: “Треба щось робити, сидіти не можна”. Разом з Анатолієм Колєсніковим та Олександром Панасюком вони організували свою групу територіальної оборони. Анатолій Колєсніков до вторгнення рашистів працював заступником міської муніципальної варти, мав військовий досвід. Тому хлопці використали наш вантажний автомобіль і взялися за евакуацію ірпінців до залізничного вокзалу, розвозили бензин для автівок тероборонівців, доставляли продукти на віддалені вулиці, бо там ще лишалося багато людей, які не встигли евакуюватися.
У підвалі нашого будинку чоловіки готували їжу, там жили, до них приєдналися поліцейські. Та коли ворог остаточно окупував Ірпінь, вони вирішили залишити місто і добиратися “до наших”.
На одному із блокпостів військові ЗСУ спрямували їхні автівки (Олександр Панасюк їхав легковиком, а мій Олександр та Анатолій Колєсніков їхали нашою вантажівкою — вони ще хотіли врятувати автомобілі) на трасу, що вела до Стоянки.
5 березня 2022 року саме неподалік Стоянки автомобілі були розстріляні ворогом. Мій чоловік та Анатолій Колєсніков загинули відразу, а Олександр Панасюк врятувався.
Олександр Панасюк і його брат знайшли тіла 11 квітня біля комплексу Hygge Home після того, як ворог покинув Київщину».
Олександр Можейко похований в Ірпені на Алеї пам’яті захисників України. Посмертно нагороджений відзнакою «Орден добровольця», йому присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ірпеня» (посмертно).
В Олександра залишилися батьки, брати, донечка і дружина.