Ніколаєць Олександр Володимирович

50 років 28.07.1969 - 03.07.2020

Народився 28 липня 1969 року в смт Згурівка Згурівського р-ну Київської обл.
50-річний Ніколаєць Олександр помер 3 липня 2020 року.
Був добровольцем батальйону «Айдар», служив у 5-й БТГр 81-ї ОААеМБр, обіймав посаду командира роти розвідки.
Освіта: закінчив Ірпінську восьмирічну школу № 1. Вступив до Ірпінського індустріального технікуму на факультет «Електрифікація промислових підприємств і установок». Після закінчення отримав диплом із відзнакою та одразу вступив до Ленінградського вищого воєнно-морського інженерного училища, яке також закінчив із відзнакою. Був призначеним служити на Чорноморському флоті. Працював механіком на кораблі «Сиваш». На початку двохтисячних повернувся в Ірпінь, де разом із братом організували приватне підприємство з ремонту автомобілів.
Мати Олександра Ніколаєць Ганна Павлівна розповідає: «Сашко завжди сумлінно ставився до навчання, учився на “відмінно”, дуже багато читав — я записала його в бібліотеку, коли йому було п’ять років.
Після закінчення ленінградського училища Сашко працював механіком на кораблі “Сиваш” Чорноморського флоту. У цей час — розвал Союзу і Сашко автоматично потрапляє в російську армію. Тоді в Одесі судна українського і російського флоту в порту стояли поруч, спілкування між особовим складом обох флотів було нормальним явищем. Та якось їхній корабель відвозив вантаж у Грузію, у цей час росія розпочала там загарбницьку війну. Олександр став свідком жорстокого поводження росіян із мирним населенням. Він одразу написав рапорт про звільнення і пішов із російського флоту. Повернувся додому в Ірпінь. Сашко любив своє рідне місто, жив його життям, завжди намагався допомагати людям, вносив немалі кошти в будівництво церкви, за що отримав медаль від Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета «За жертовність і любов до України».
Коли розпочався Майдан, Сашко одразу поїхав у Київ, де брав активну участь у Революції Гідності. Звідти добровільно поїхав на Схід. Олександр майже три роки воював в АТО. Нагороджений «Орденом честі» і медаллю «Захиснику України». В одному з боїв був важко поранений, довго лікувався в госпіталі, але серце не витримало і 3 липня 2020 року Олександра не стало. Він помер від інфаркту.
Від першого і до останнього дня Сашко боровся за справедливість».
В Олександра залишилася 10-річна донечка Кіра і 79-річна мати.
Ніколаєць Олександр Володимирович отримав звання «Почесний громадянин міста Ірпеня».

ЗАКРИТИ
Закрити

Зв’язатися

Якщо ви побачили помилки на сайті, чи володієте інформацією про загиблих, які відносяться до Ірпінської громади, будь ласка повідомте нас.