Народився 28 липня 1969 року в смт Згурівка Згурівського р-ну Київської обл.
50-річний Ніколаєць Олександр помер 3 липня 2020 року.
Був добровольцем батальйону «Айдар», служив у 5-й БТГр 81-ї ОААеМБр, обіймав посаду командира роти розвідки.
Освіта: закінчив Ірпінську восьмирічну школу № 1. Вступив до Ірпінського індустріального технікуму на факультет «Електрифікація промислових підприємств і установок». Після закінчення отримав диплом із відзнакою та одразу вступив до Ленінградського вищого воєнно-морського інженерного училища, яке також закінчив із відзнакою. Був призначеним служити на Чорноморському флоті. Працював механіком на кораблі «Сиваш». На початку двохтисячних повернувся в Ірпінь, де разом із братом організували приватне підприємство з ремонту автомобілів.
Мати Олександра Ніколаєць Ганна Павлівна розповідає: «Сашко завжди сумлінно ставився до навчання, учився на “відмінно”, дуже багато читав — я записала його в бібліотеку, коли йому було п’ять років.
Після закінчення ленінградського училища Сашко працював механіком на кораблі “Сиваш” Чорноморського флоту. У цей час — розвал Союзу і Сашко автоматично потрапляє в російську армію. Тоді в Одесі судна українського і російського флоту в порту стояли поруч, спілкування між особовим складом обох флотів було нормальним явищем. Та якось їхній корабель відвозив вантаж у Грузію, у цей час росія розпочала там загарбницьку війну. Олександр став свідком жорстокого поводження росіян із мирним населенням. Він одразу написав рапорт про звільнення і пішов із російського флоту. Повернувся додому в Ірпінь. Сашко любив своє рідне місто, жив його життям, завжди намагався допомагати людям, вносив немалі кошти в будівництво церкви, за що отримав медаль від Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета «За жертовність і любов до України».
Коли розпочався Майдан, Сашко одразу поїхав у Київ, де брав активну участь у Революції Гідності. Звідти добровільно поїхав на Схід. Олександр майже три роки воював в АТО. Нагороджений «Орденом честі» і медаллю «Захиснику України». В одному з боїв був важко поранений, довго лікувався в госпіталі, але серце не витримало і 3 липня 2020 року Олександра не стало. Він помер від інфаркту.
Від першого і до останнього дня Сашко боровся за справедливість».
В Олександра залишилася 10-річна донечка Кіра і 79-річна мати.
Ніколаєць Олександр Володимирович отримав звання «Почесний громадянин міста Ірпеня».