Микола Орищенко загинув 11 вересня 2024 року після важкого поранення, отриманого під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку під Кураховим.

Народився і виріс у селі Гореничі на Київщині. Батько — Орищенко Григорій Федорович, на сьогодні працює апаратником електролізу в Київводоканалі. Мама — Орищенко Інна Валентинівна, нині пенсіонерка. 

Микола навчався в Гореницькому ліцеї. У дитинстві був рішучим, відважним хлопчиком, охоче проявляв організаційні здібності. Змалку захоплювався різними транспортними засобами. 

Після здобуття середньої освіти вирішив стати електриком, тож продовжив навчання в Київському професійному технічному училищі. Затим почав працювати за фахом у будівельній компанії. А ще займався ремонтом і удосконаленням електроніки.

Микола надзвичайно цінував свободу, любив справедливість, мав власну стійку думку і непохитну позицію, яку завжди готовий був відстояти.

У 2009 році у спільних друзів познайомився з дівчиною, з якою відразу зав’язалися романтичні стосунки і яка 30 січня 2010 року стала йому дружиною, а у 2011 році народила доньку Ельвіру (дуже схожа на тата, така сама активна та ініціативна) і сина Артема (2017 р., хлопчик займається футболом — Микола дуже хотів, щоб син був футболістом).

Повномасштабна війна застала сім’ю Орищенків, коли ті перебували в різних місцях: Микола із сином — у батьків у селі Стоянка, а дружина з донькою були в селі Михайлівка-Рубежівка, де опинилися в окупації.

Що робити в цій ситуації, чоловік вирішив відразу. Із перших днів російського великого вторгнення він вступив до лав місцевого ТрО. 

Дружина та донька були в окупації до 8 березня 2022 року. Виходили із Михайлівки-Рубежівки самотужки, із великим ризиком для життя і здоров’я. Затим виїхали у Житомирську область, де об’єдналися з батьками Миколи і сином Артемом. Через деякий час переїхали з друзями у Вінницьку область.

Микола у 2023 році після отримання повістки і проходження комісії був спрямований на проходження навчання до Італії. А після навчання проходив службу у Львівській області. Уже звідти його направили воювати у 72-й бригаді, і 14 серпня 2024 року під Кураховим він отримав тяжке поранення. Разом із лікарями майже місяць боровся за життя, але все ж серце не витримало… 

«Останнє, що він написав батьку, це “Тато, моліться, через годину виходимо на нуль”. Ми завжди з великим хвилюванням і нетерпінням чекали на його дзвінки, на те, що він зателефонує і скаже: “Мамо, тато я живий і здоровий”…» — зізнаються рідні Миколи Григоровича. І додають, що захисник дуже мріяв повернутися додому і втілити те, про що мріяв, але так і не встиг цього зробити.

Похований Микола Орищенко в рідному селі Гореничі.