Дружина Олексія, Ольга Падусенко, розповідає про свого чоловіка: «Олексій народився у місті Ірпінь. Навчався у середній школі №10, згодом закінчив Ірпінський державний податковий університет. З дитинства був активним і допитливим: любив кататися на ковзанах, лижах, скейті та велосипеді, захоплювався технікою, читав технічну літературу.

У 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення росіян в Україну,  вивіз родину в безпечне місце, і став на захист Батьківщини. З 2022 року служив у лавах Збройних Сил України. Старший лейтенант, командир окремого протитанкового взводу 61 окремого батальйону 44-ї механізованої бригади, виконував бойові завдання на Куп’янському напрямку у 2022–2024 роках. Після отриманої травми у 2024 році був переведений до зенітно-кулеметного батальйону, де обіймав посаду заступника командира роти.

Олексій був люблячим сином, чоловіком і батьком трьох дітей. Старша донька Анастасія проживає за кордоном, син навчається у КНДУ, молодша донечка — учениця 12 школи та музичної школи, де опановує гру на фортепіано.

Ми познайомилися випадково — він підвозив мене автомобілем. Це знайомство стало початком нашого щасливого спільного життя. Ми прожили у шлюбі понад 13 років, наповнених любов’ю, повагою та підтримкою. Найяскравішим спогадом для мене назавжди залишиться момент народження нашої донечки: Олексій був поруч, першим взяв її на руки, і на його очах з’явилися сльози радості.

Він завжди цінував родину: проводив багато часу з дітьми, навчав їх грати в шахи, разом вони їздили на риболовлю. Його хобі були риболовля та техніка. Він мріяв про закінчення війни, мріяв повернутися до родини і разом подорожувати Європою.

Для мене він був не лише чоловіком, а й вірним другом і надійною опорою. Для дітей — прикладом сили, честі та любові. Для матері — незламною підтримкою.

Олексій мав багато друзів, які пам’ятають його і допомагають його родині.

 Його життєвий девіз був: «Хто, як не ми».

Остання наша розмова була про буденні речі — я розповідала, що їду з дітьми в гості до брата. Ми не знали, що ці слова стануть останніми…

Помер у лікарні міста Чернігова. 

Світла пам’ять про Олексія назавжди залишиться в наших серцях».