Народився 15 лютого 1970 року в с. Кожанка Вінницької області.
53-річний Ігор Пігуль загинув 4 березня 2023 року на Луганщині, боронячи рідну землю від окупантів.
Одразу після його народження родина переїхала до Автономної Республіки Крим, де прожила майже 30 років. Там він закінчив середню школу, після школи вступив до Чернівецького національного університету. Потім — до Вінницького педагогічного університету, де отримав диплом історика.
Рідна сестра Ігоря Олена розповідає: «У нас із братом була достатньо велика різниця у віці — 12 років. Я завжди була для нього малою сестрою. І саме війна нас зробила такими близькими, як ніколи.
До лав армії він потрапив ще в 2014 році. Коли прийшла повістка, ми з мамою навіть не хотіли говорити йому про це, але все ж вирішили не приховувати. Тоді він розлютився на нас. Я висловила думку, що не варто в його віці йти на таку ризиковану службу, на що він відповів: “Мені здається, ми виховані одними батьками. Мені прикро чути такі слова…” Після тієї фрази ми цю тему більше ніколи не обговорювали. Він був дуже відповідальним і сміливим.
Він був чудовим істориком, розумною людиною.
Так само гідно він учинив і в 2022 році. На той час Ігор проживав у м. Ірпінь, яке приймало на себе той жахливий удар. Пішки він дійшов до київського військкомату і подався на службу.
Був командиром міномету. І справжнім “батьком” для всіх новачків, які прибували в лави ЗСУ. У нього і позивний був “Батя”.
За період його служби я бачила його чуйним, справедливим. Він завжди хвилювався за свою сім’ю і ніколи — за себе. І я надзвичайно тішилася, коли він ніжно тримав маму за руку в ті рідкісні дні, коли ми його могли побачити.
За всі мої 40 років мій брат не був для мене настільки близьким, як за останній рік його життя. Я дуже вірила, що він пройде все і буде жити! Що житимуть його хлопці, за яких він так хвилювався. Коли він загинув, його командир сказав мені: “Це війна, і на війні так буває”. Така ось суха фраза, яка визначає цей страшний біль, через який ми зараз проходимо…
Моя мама на похованні сказала: “Сподіваюся, це все не даремно. Я вірю, що ці 10 років війни вже змінили нас, змінили мою Батьківщину. І ми будемо з високо піднятою головою дивитися в майбутнє”».
Старший сержант-командир міномета (в/ч А2573) Ігор Пігуль загинув 4 березня 2023 року на Луганщині.
Похований у м. Ірпінь на Алеї пам’яті захисників України.