Павло , народився 16 квітня 1987 року. Виріс на Донеччини у місті Макіївка, Донецької області. Українець.
У 1995 році вступив до першого класу середньої загальноосвітньої
школи № 59 міста Макіївка Донецької області. Зі шкільних років
захоплювався рибалкою та легкою атлетикою, бігав середні та довгі
дистанції, приймав участь у змаганнях, одержував нагороди міста, області
та України.
У 2005 році закінчив 10 (11) класів СЗШ № 59 міста Макіївка
Донецької області.
З 2005 – 2010 рр. навчався в Донецький Національній Академії
будівництва та архітектури , за фахом інженер-будівник. У цей період
продовжував займатися спортом та почав захоплюватися альпінізмом, три
рази піднявся на гору Ельбрус (5642м). У 2007 році на стадіоні
познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною, яка теж
займалась легкою атлетикою.
По закінченню університету працював біля двох років інженером.
Після чого почав займатись кінологією. Працював у кінологічному клубі
UNSERBUND у місті Макіївка Донецької області. Багато подорожував,
приймаючи участь у міжнародних змаганнях, представляючи собак породи
ротвейлер.
У 2012 році Павло одружився, дружина Катерина, лікар.
У 2014 році з родиною переїхали до м. Харків.
У 2015 році у нього народилась донька Соломія. Та влітку 2015 року
він добровільно стає на захист України в зоні АТО у складі 59 окремої
механізованої бригади, де став одним з найдосвідченіших та успішних
мінометників та артилеристів. Він був влучним та фартовим, старанно та
героїчно виконув свої обовʼязки перед державою. В АТО він отримує
позивний Сєпар. За роки служіння в АТО він не тільки виконує бойові
задачі, він допомагає з евакуацією поранених, не залишаючи побратимів на
полі бою.
У 2018 році переїхав з родиною до м. Ірпінь Київської області, де
після демобілізації працював інженером-будівельником. Також працював у
Карітас України, де був залучений одразу до декількох проектів за
підтримки Ватикану для забезпечення необхідним внутрішньо
переміщеним особам.
На початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року без
роздумів та вагань стає на захист України та свого міста . о 6-00 ранку він
вже один з перших вже у військкоматі в Ірпені де отримав посаду стельця
піхотинця незважаючи на те що мав великий бойовий досвід в артилерії
(Далі йде опис його військового шляху з 2022 року)
З 26 лютого по 12 березня стрілець ТРО Бучанського району
Помисов – Несмєянов Павло Євгенович брав участь у боях оборони Ірпеня. 27
лютого на позиції “Жираф” відбувся перший бій. Зі сторони м. Буча в бік м.
Ірпінь висунулась колона бронетехніки, а саме БМД – 2 Перша одиниця була
знищена за 20 метрів від позиції двома пострілами РПГ. У цей момент десант у
кількості 5 чоловік, встиг висадитись, почався ближній бій. 5 десантників було
успішно ліквідовано там же на місці. На той момент ТРО Ірпеня була погано
споряджена, не було бронежилетів та касок, зі зброї в наявності була тільки
стрілецька зброя АК-74, два кулемети та 1 РПГ. Зміцнення позиції було
ускладнено через постійні обстріли і розташування у межах міста, скрізь був
асфальт і викопати окопи було фізично неможливо. Окопи для оборони змогли
обладнати тільки там, де не було асфальтного покриття.
Оборона на цій позиції так само ускладнювалася через постійний потік
біженців, які пішки виходили через цю ділянку. Мешканцям Бучі, які виходили
через блок-пост “Жираф” доводилося надавати медичну допомогу і далі
евакуювати на Романівський міст. Під постійними мінометними і стрілецькими
обстрілами Помисов – Несмєянов, незважаючи на ризик для власного життя
допомагав з евакуацією цивільних мешканців Ірпеня, Бучі і Ворзеля.
5 березня противник намагався у черговий раз прорвати лінію оборони на
даній ділянці. Висунувшись колоною з 3 одиниць БМД-2 під прикриттям танка.
Танк противника виїхав у зону прямої видимості на відстань приблизно 1100 м і
почав прямим наведенням стріляти по позиції “Жираф”, тим самим забезпечував
прикриття БМД-2, які виїхали на штурм блок-посту. Почався щільний вогневий
контакт. Не дивлячись на наявність танка супротивника та вогонь з 30 мм
гармати БМД-2, завдяки неймовірній відвазі всіх військових на позиції “Жираф”
було підбито одну БМД-2, після чого танк супротивника відступив. Одна БМД-2
повернулася назад, а інша БМД-2 з десантом встигла сховатися за
супермаркетом “Новус”, дистанція до нього складала приблизно 700 м. Помисов – Несмєянов, незважаючи на ризик, прийняв рішення висунутися малою групою
по правому флангу для того, щоб спробувати вигнати противника з укриття за
допомогою РПГ-7. Після того, як тероборонівці зайшли з боку лісосмуги і
дійшли до призначеного місця, вони обстріляли з РПГ-7 БМД-2 противника. Під
час відходу потрапили під щільний вогонь супротивника зі стрілецької зброї.
Стрілець Помисов – Несмєянов взявши бій на себе, дав можливість відійти всій
групі, при відході замикав групу та прикривав її відхід.
6 березня 2022 року, близько 7 ранку, Помисов – Несмєянов, самостійно
вирушив до супермаркету “Новус” де ховався ворожий БМД-2, провівши
розвідку місцевості, вирішив підійти впритул до техніки супротивника.
Переконавшись, що живої сили противника на цій ділянці немає, висунувся у бік
БМД-2. Біля техніки супротивника на відстані приблизно 15 м біля будівлі
супермаркету виявив російського десантника Тимофія Бобова і прийняв рішення
не застосовувати стрілецьку зброю, щоб не привернути увагу ворога. Взявши
десантника у полон ( це був перший російський військовий, який був узятий у
полон у місті Ірпінь), доставив його на позицію “Жираф”, далі вже передали
СБУ. 7 березня приблизно о 2 годині ночі, перебуваючи на посту Помисов –
Несмєянов помітив рух ворожої групи десь 7 чоловік, які пересувалися лівим
флангом. У зв’язку з тим, що противник пересувався по приватному сектору і
мав місце де сховатися стрілець Помисов- Несмєянов приймає рішення негайно
відкрити вогонь з кулемета по ДРГ ворога, після чого противник розбився на дві
групи та відступив.
12 березня під час арт обстрілу приблизно о 2-й ночі Помисов – Несмєянов
потрапив під щільний вогонь артилерії противника, один із снарядів розірвався
за кілька метрів від місця де знаходився стрілець, він отримав контузію і вранці
був евакуйований до шпиталю м. Києва. За весь час боїв на блок – посту
“Жираф” стрілець Помисов – Несміянов Павло Євгенович діяв сміливо і рішуче,
завдяки і його мужності ТРО Бучанського району виконала бойові завдання і не
дозволила противнику увійти в м. Ірпінь на цій важливій ділянці оборони.
В період з червня 2022 року виконував бойові завдання на Білгородському
напрямку Харківської області. Приймав активну участь у складі свого
міноментного підрозділу 130 батальону у Харківському контрнаступі,
деокуповуючи Куп`янськ та Ізюм. В процесі виконання бойових завдань
виконував обов’язки командира групи прикриття мінометного взводу та
забезпечував вогневе прикриття стрілецьких підрозділів на стратегічному
напрямку поблизу населених пунктів Прудянка, Дементіївка, Руська Лозова,
Алісівка Харківської області.
З 23.06.2022 року по 05.07.2022 року солдат – командир групи вогневого
прикриття ПОМИСОВ – НЕСМЄЯНОВ Павло Євгенович забезпечував
прикриття мінометного взводу у населеному пункті Дементіївка Харківської
області, підтримуючи вогнем мінометні групи, що тримали оборону н.п.
Дементіївка під щільним вогнем ворожої артилерії та регулярними спробами
противника здійснити штурмові дії. Вміло організував роботу групи вогневого
прикриття та взаємодію зі стрілецькими підрозділами. В результаті були
зупинені численні ворожі спроби штурмувати позиції сил оборони.
25.06.2022 року, здійснив мінування шляхі ймовірного наступу ворожої
техніки на позиціях 8 та 12 в н.п. ДЕМЕНТІЇВКА, завдяки чому поблизу позиції
8 за декілька днів після мінування була знешкоджена ворожа МТЛБ.
27.06.2022 приблизно о 02.00 разом зі старшим солдатом Олександром
ДЕМЧЕНКО вступив у стрілецький бій з противником, успішно відбили спробу
штурму ворожої БМД-2 за підтримки СПГ.
29.06.2022 року після масованого артилерійського обстрілу розпочався
ворожий штурм позицій з трьох різних напрямків. У цей момент, внаслідок
застосування ворогом технічних засобів радіоелектронної боротьби, підрозділ
тимчасово втратив можливість координувати свої дії з командуванням.
За таких умов, завдяки його сміливим діям, було забезпечене прикриття
мінометного взводу, який зміг безпечно змінити вогневу позицію та продовжити
вогневу підтримку стрілецьких підрозділів.
03.07.2022 під час штурму позиції «Гніздо-1» у н.п. ДЕМЕНТІЇВКА
ворожими силами, коли був вражений вогнем підрозділ захисників, разом з
молодшим сержантом Максимом КОРОТКИМ, висунулись на цю позицю та
втримували її до підходу підкріплення.
05.07.2022 група прикриття під командуванням солдата ПОМИСОВА –
НЕСМЄЯНОВА забезпечила максимально безпечну ротацію підрозділів у н.п.
ДЕМЕНТІЇВКА.
07.10.2022 р., під час виконання бойового завдання поблизу населеного
пункту Тернова, Харківської області наступив на вибуховий пристрій та був
поранений, отримавши тяжке поранення (мінно-вибухову травму, травматичну
ампутацію ступні), старший солдат Сергій ПРИГАРА. Солдат Павло
ПОМИСОВ-НЕСМЄЯНОВ долучився до евакуації пораненого разом з іншими
бійцями.
Своїми виваженими та водночас сміливими діями солдат Павло
ПОМИСОВ-НЕСМЄЯНОВ зумів організувати роботу групи прикриття в
надзвичайно складних умовах, забезпечити виконання завдань з підтримки
стрілецьких підрозділів та зберегти особовий склад мінометної батареї
неушкодженим.
В тому числі завдяки вмілим вогневим діям групи вогневого прикриття,
якою командував Павло ПОМИСОВ-НЕСМЄЯНОВ , противник був змушений
відступити з білгородської ділянки фронту за кордон.
В період з 30 вересня 2022 року по 11 жовтня 2022 року виконував бойові
завдання в районі н.п. Тернова Харківської області.
З 19 листопада і Павло ПОМИСОВ-НЕСМЄЯНОВ виконував бойові
завдання в районі н.п. БІЛОГОРІВКА Донецької області.
У 2023 році виконував бойові завдання в місті Бахмут та Купʼянськ. Також
він ніколи не залищав поранених побратимів, завжди допомогав з евакуацією та
міг якісно надати медичну допомогу. Після загибелі Павла, до його дружини
звонили та підходили рідні солдатів, яких врятував він, дякуюючи за сміливість,
відважність та небайдужість.
Весною 2024 року приймав участь у боях у Кліщіївці. У квітні 2024 року ,
Павло отримав поранення , виконуючі бойові завдання у Донецькій області біля
Часів Яр , переніс 2 операції , та після двох місяців лікування знов став на
захист Батьківщини.Хоча й була можл вість списатись в запас по пораненню,
Павло цю ідею відкинув категорично. Навіть на лікарняному він підтримував
звʼязок зі своїми побратимами. Та вже влітку 2024 року був на бойових позиціях
у Донецькій області у селищі Нью Йорк.
Восени 2024 року та початок 2025 року приймав участь у боях за
Курахово. У березні 2025 року його батальон перевели на Запорізький напрямок,
де займалась стримуванням наступу росіян.
24 травня 2025 року під час виконання бойового завдання Павло героїчно
загинув в населеному пункті Новоандріївка Запорізької області.
Відзнаки-
1)
2)
3)
4)
5)
6)
7)
медаль “За Оборону Рідної Держави”
медаль “Честь. Слава. Держава”
відзнака Міністра Оборони України “За Поранення”
медаль “Доброволець Російсько-Української війни”
медаль “За заслуги перед містом” ПОСМЕРТНО
медаль “Почесний Громадянин Ірпеня” ПОСМЕРТНО
Орден “За Мужність” ІІІ ступеня ПОСМЕРТНО