Народився 21 жовтня 1987 року в Києві.
35-річний Олексій Постнов загинув 18 квітня 2023 року.
Освіта: у 7 років пішов до Яблунівської середньої школи (Київщина), у якій успішно закінчив вісім класів, 9-й та 10-й класи Олексій закінчив у школі № 97 м. Києва. Після школи вступив на державну форму навчання в Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана.
Під час навчання відслужив у Збройних силах України.
Дружина Постнова Олексія Олександровича Постнова Ольга Ігорівна розповідає: «Олексій народився в м. Києві. Мама виховувала його сама, дитинство провів у дідуся з бабусею, у селі Григорівка Баришівського району Київської області. Мама часто згадує, яким він був розумним, допитливим, добрим і дуже любив своїх рідних. Дуже любив читати, міг узяти книгу і так нею захопитися, що його доводилося шукати.
Ми з Олексієм познайомилися у друзів на Великдень, відразу почали зустрічатися. У 2014 році одружилися, народився син, а через 5 років — донечка.
Олексій був чудовим чоловіком і батьком, він дуже любив свою родину, для мене він був найкращим у світі — добрим, ніжним, ми завжди підтримували одне одного. Девіз нашої сім’ї такий: “Разом ми сила і ми з усім упораємося”. Наш старший син має інвалідність — вада серця від народження, перший рік його життя ми за нього боролися. Ми майже ніколи не сварилися, усі питання обговорювали, знаходили рішення, можна сказати, що в нас була ідеальна родина. Олексій був відкритим, завжди усміхненим, мав багато друзів, але пріоритетом завжди залишалася сім’я.
В Ірпінь переїхали, коли я була вагітна вдруге. Він дуже любив це місто, воно полонило його серце й душу. Тут народилася наша донечка — він її обожнював. Співав колискові, узагалі багато уваги приділяв дітям. Усе, про що він мріяв, — усього досягав: мав власне житло, машину. Разом ми мріяли про подорожі Україною і щасливе життя. Олексій хотів потрапити на фіорд. Любив музику, найбільше йому подобався класичний рок. Із задоволенням дивився історичні фільми. Останні роки Олексій працював керівником складу ПрАТ “Отіс”.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Олексій відразу сказав, що має захищати свою родину і свою країну. Ми нікуди не збиралися їхати, але 9 березня стало зрозуміло, що треба рятувати дітей, і Олексій організував наш вихід із міста (і не тільки наш — із нами ще були люди). Я з дітьми поїхала закордон, а чоловік став на захист країни.
Але за пів року ми повернулися, адже тут мали змогу хоча б бачитися з ним. Я вірила, що Олексій повернеться з війни живим і неушкодженим, та 7 квітня мені зателефонували і повідомили, що мій чоловік у тяжкому стані. Я поїхала в госпіталь. Спочатку ми ще спілкувалися, але стан його ставав дедалі гіршим. Він отримав поранення уламком ворожого снаряду, травми виявилися смертельними, і через 12 днів його не стало…»
Олексій був молодшим сержантом, командиром стрілецького відділення військової частини А7376. Загинув 18 квітня 2023 року внаслідок поранень, отриманих під час бойових дій поблизу села Васюківка Бахмутського району Донецької області.
Побратими відгукуються про Пірата як про відважного воїна, надійного друга і душу колективу, він був чесним і справедливим командиром.
Олексій Олександрович Постнов нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), а також отримав звання «Почесний громадянин міста Ірпеня».