Загинув під час виконання бойового завдання в селі Іванівське Бахмутського району Донеччини.

Вʼячеслав Пузач народився в місті Лисичанськ (Луганщина), там і виріс. Батько — Пузач Костянтин Васильович, (КИМ ПРАЦЮВАВ???), помер у 1993 році, мати — Пузач Людмила Василівна, домогосподарка. 

Навчався Вʼячеслав в 11-й школі міста Лисичанськ на Луганщині. І в дошкільному, і в шкільному віці завжди був спокійною, дуже доброю дитиною. Пристрасть його дитинства — різноманітне колекціонування. 

Після завершення шкільного навчання Вʼячеслав отримав професійно-технічну освіту в 56-му училищі м. Лисичанськ. Працював газозварювальником на водоканалі. 

Сімʼю Вʼячеслав створити не встиг, тож не мав ні дружини, ні дітей. 

За характером, світоглядом, життєвими цінностями Вʼячеслав Пузач був надзвичайно доброю, чуйною і товариською людиною, саме ці його риси найперше підкреслюють усі, хто його знав. Він ніколи й нікому не відмовляв у допомозі, навіть коли був утомлений чи не мав вільного часу. Але коли цей час був, то на дозвіллі Вʼячеслав любив читати книги, виїздити до водоймищ порибалити. 

Війна застала Вʼячеслава Пузача в рідному Лисичанську. Із перших днів війни почалися сильні обстріли міста і регіону, надалі вони тільки посилювалися. 26 лютого 2022 року в сестри Вʼячеслава розбомбили квартиру — за щасливою випадковістю вона та її сімʼя не були дома. 18 березня того ж року родина евакуювалася до Кривого Рогу, і, як і усі в ті дні, думали, що ненадовго. 

У перші ж дні війни Вʼячеслав пішов до воєнкомату, хотів служити, допомогти своїй країні, захистити свою родину, але тоді його не взяли. На війну пішов добровольцем у червні 2023 року.

Загинув Вʼячеслав Пузач під час виконання бойового завдання в селі Іванівське Бахмутського району Донеччини. 

Рідні героя щодня згадують Вʼячеслава — дні й роки, коли він був поруч із ними. Згадують тільки добре, бо поганого в його житті не було нічого…   

Похований Вʼячеслав Костянтинович Пузач в Ірпені на Алеї пам’яті захисників України, після переїзду в це місто у 2025 році його батьків з окупованої території. Загиблого героя було нагороджено орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно) та відзначено нагрудним знаком «За заслуги перед містом Кривий Ріг» ІІІ ступеня. 

Найбільше Вʼячеслав мріяв про закінчення війни і повернення додому, до родини, друзів, мирної праці…