Народився 2 квітня 1990 року в селі Сакалівка Миргородського району.
32-річний Юрій П’ятниця загинув 10 березня 2022 року в Ірпені.
Освіта: у молодших класах навчався у Великообухівський середній школі Миргородського р-ну Полтавської області, потім — у Кибенцівській ЗОШ, після закінчення вступив до Лубенського професійного ліцею на спеціальність муляра, монтажника, електрозварювальника.
Після закінчення навчання працював на будівництві.
Рідна сестра Юрія Мащенко Яна Сергіївна розповідає: «Юрій дуже любив тварин. У нього була собачка Марго, яка обожнювала свого хазяїна й відчувала, коли він їхав працювати в Київ, через що дуже плакала, а як приїжджав, то з такою радістю його зустрічала, що я ще такого не бачила. Коли її не стало, Юра завів вівчарку, пізніше — пекінеса.
Юра любив слухати шансон. Спочатку збирав записи на касетах, потім знаходив диски.
Мій брат був людиною дуже доброзичливою, ніколи не відповідав злом на зло. Як старша сестра я іноді навіть йому радила бути більш обачливим у виборі друзів і наданні допомоги.
Юра захоплювався рибальством. Ще в дитинстві тато брав нас із собою на риболовлю. Ми жили недалеко від річки Псьол, ходили вночі на сома. Юра любив як літню, так і зимову риболовлю. Пізніше привчив до цього свого сина.
Одружившись, переїхав в Ірпінь. Із дружиною Альоною вони прожили разом 10 років. Подружжя виховувало двох дітей — старшу Діану, від першого шлюбу дружини, і молодшого Андрія.
Коли почалося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну, Юрій вивіз сім’ю, а сам записався в тероборону. Так він опинився на блокпості “Караван-Гала”. Свій позивний “Снабженець” отримав через те, що приносив будматеріали з майданчика, на якому тоді працював. Із них хлопці намагалися робити укріплення. У нього була можливість виїхати з міста, але він відмовився, сказавши, що йде боронити “свої землі”. Це було остаточне його рішення. Він не ховався і не тікав. Коли ми зв’язувалися з ним телефоном, то казав: “Не переживайте, ми їх тут зупинимо, далі вони не пройдуть”.
Юра був людиною дуже цілеспрямованою, якщо ставив перед собою мету — обов’язково її досягав. Тоді його метою було зупинити російську навалу.
Востаннє мама з ним спілкувалася 7 березня, а я вже додзвонитися не змогла. Він перестав виходити на зв’язок. Як потім розповіли його побратими, почався обстріл, його товариша було поранено, і мій брат намагався надати йому допомогу, та ворог поцілив Юрі в голову».
Юрій Сергійович П’ятниця загинув 10 березня 2022 року в запеклому бою проти російських військ унаслідок мінометного обстрілу біля блокпоста «Караван-Гала».
Похований у с. Трудолюб Миргородського району Полтавської області, де проживають його батьки.
Нагороджений медаллю «За оборону рідної держави» (посмертно).
Рішенням Ірпінської міської ради Юрію П’ятниці присвоєно звання «Почесний громадянин міста Ірпінь» (посмертно).