Народився 14 квітня 1976 року в місті Ірпінь.
46-річний Руслан загинув у Харківській області 17.08.22 року внаслідок мінно-вибухової травми.

Освіта: закінчив ірпінську ЗОШ № 3, ПТУ № 41 у м. Києві. У 2015 році закінчив Київський університет ринкових відносин за спеціальністю «Менеджмент».
Із 15.06.1994 до 12.04.1996 р. проходив службу в армії, спочатку як рядовий, потім у званні молодшого сержанта.
Дружина Руслана Роговченко Василина Василівна згадує: «У школі Руслан учився дуже добре, брав участь в олімпіадах із географії, де посідав перші місця, дуже любив спорт, тому брав участь у всіх спортивних змаганнях, але найбільше захоплювався футболом.
Руслан був дуже доброю та чудовою людиною, любив життя, а понад усе — свою сім’ю. Діти для нього були найважливішим. У Руслана було хобі — збирати гриби, він міг годинами ходити лісом. Ще полюбляв спорт. Як уболівальник їздив на змагання з боксу, біатлону, дивився футбол, улюбленою була команда київського “Динамо”. Любив свята, а найбільше — Різдво та Великдень, тоді ми збиралися всією родиною.
У нас усе було чудово, ми планували майбутнє, для щастя в нас було все, але настав ранок 24.02.2022-го….
Наше життя змінилося за хвилини. Руслан мене з донькою відвіз до своєї мами в Житомирську область, а сам повернувся і пішов добровольцем у Бучанський військкомат.
За три дні опинився під Бахмутом, там вони пробули 4,5 місяці… Він ніколи не розповідав, наскільки їм було важко, навпаки — знаходив у собі сили підтримувати всіх нас. Уперше я змогла почути його голос лише через півтора місяця. Хоча позивний його був “Ірпінь”, хлопці називали його “Щасливчик”.
Потім місяць були в Чорнобилі, і по черзі їздили на ротацію. 23 липня ми нарешті зустрілися й не відходили одне від одного, мабуть, відчували, що це — остання зустріч…
Він мені тоді сказав: “Що б не сталося, ти сильна і ти з усім упораєшся, я в тебе вірю, ти найкраща…”»
17.08.22 року Руслан загинув від мінно-вибухової травми в Харківській області.
У нього залишився син Денис та маленька донечка Софійка.