Народився 26 липня 1986 року в Києві.
36-річний Максим Савченко загинув 6 лютого 2023 року в селі Новобахмутівка Покровського району Донецької області.
Освіта: навчався в Києві — у спеціалізованій загальноосвітній школі № 40, потім у технічному училищі, здобув спеціальність водія-автослюсаря.
Техніку любив завжди, мабуть, через це тривалий час працював на Державному підприємстві «Антонов». Тут він отримав пропозицію щодо служби в одному з військових підрозділів, бо на Сході нашої країни вже точилися бої, ця війна отримала назву «антитерористична операція».
У 2015 році Максим відправився добровольцем у 30-у бригаду, що квартирувалася в місті Новоград-Волинський, там же пройшов підготовку на полігоні «Десна». Саме ця бригада була задіяна в боях під селом Троїцьке, що розташоване в Сватівському районі Луганської області.
У 2016 році повернувся зі служби на авіазавод, продовжив працювати за спеціальністю.
У квітні 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» Максим Савченко був призваний на військову службу у військову частину А 4062.
На запитання мами: «Синку, де ти зараз?», відповідав, жартуючи: «Та я тут, недалеко від Рубежівки, десь під Бахмутом. У нас усе добре, не хвилюйся, копаємо, гріємося, у нас тихо (на відео, яке він періодично надсилав матусі і братові чути гучні вибухи), усіх люблю, скучаю, аби у вас усе було добре».
«А он горить село, було село й не стало. Отакий, малята, він, “руський мир”. Люблю вас».
Максим часто надсилав подібні СМС своїм рідним, побратими казали, що дуже любив він робити подібні «репортажі», кожен з який обов’язково закінчувався фразою: «Люблю вас, усе буде добре».
5 лютого останній дзвінок від Максима отримав молодший брат. Братові він повідомляв більше про воєнні події, більше надавав інформації про фронтові будні. Матусю ж турбувати не хотів.
6 лютого Максим повертався з позиції у групі, яка складалася з трьох військових, до бліндажа лишалося 2,5 метри, і тут раптом щось «прилетіло».
Мама Максима Світлана Олександрівна розповідає:
«Один хлопчик загинув відразу, а Максим був тяжко поранений уламком міни в грудну клітину, йому перебило обидві ноги. Максиму надавали медичну допомогу, пів години він був ще живий… Другий “приліт” міни для нього став уже смертельним. Так мені розповідали його побратими».
Кулеметник, старший солдат Савченко Максим Сергійович загинув 6 лютого 2023 року в селі Новобахмутівка Покровського району Донецької області.
Похований на цвинтарі в селі Михайлівка-Рубежівка поруч зі своїми родичами.
«Русскій мір» зруйнував не тільки міста і села, а й мрії чоловіків про створення власної родини — побудувати сім’ю Максим не встиг.
Нагороджений відзнакою «За заслуги», медаллю «Честь. Слава. Держава», нагрудним знаком «Гвардія», відзнакою «Почесний громадянин міста Ірпінь» (посмертно).
Родина мріє про встановлення Стели пам’яті біля старостату, там, де міститься пам’ятник полеглим землякам у Другій світовій війні. На стелі мають бути викарбувані імена і фото всіх воїнів-рубежівців, які віддали своє життя за незалежність України у війні з російськими загарбниками.