Шабанов Олександр Євгенович

Дружина Олександра, Шабанова Діана Карімівна, розповідає: «Олександр народився в місті Рубіжне Луганської області, прожив в мікрорайоні Південний, навчався у  загальноосвітній школі |-||| ступенів № 4. 

Олександр старанно вчився, займався спортом, захоплювався туризмом і музикою. Був доброю, і дуже щирою людиною, любив тваринок, не міг пройти повз, щоб не погладити чи то котика, чи то собачку, також любив живе спілкування, проводити час з друзями. 

Це була людина з великим серцем, завжди приходив на допомогу. 

Олександр рано залишився без батька в 2008 році – тато помер, тому з дитинства був змушений швидко подорослішати, дбав про маму і про себе. Він зростав справжнім чоловіком, сильним та відповідальним. 

Вчителя, друзі, знайомі згадують Олександра завжди життєрадісним, усміхненим та небайдужим. 

Коли Олександр подорослішав, став працювати ді-джеєм в рідному місті, він дарував людям радість і позитив. 

У листопаді 2018 року у двадцятирічному віці Олександр Шабанов добровольцем пішов на фронт захищати країну, був в зоні АТО. Після початку повномасштабного вторгнення продовжував службу, стояв на захисті міста Ізюм Харківської області, Бахмута та Соледара Донецької області. Був два місяці без зміни на позиціях, і вистояв попри те, що було важко. Олександр обіймав посаду старшого навідника мінометного взводу мінометної батареї механізованого батальйону, брав участь у найзапекліших боях на Луганському, Донецькому, та Харківському напрямках. В 2022 році важким ударом для Олександра стало те, що він втратив найближчу та найріднішу людину – маму, яка загинула від вогнепальної зброї під час евакуації в населеному пункті Борова Харківської області. Попри цей біль, Олександр не зламався, і далі продовжував обороняти Україну. 

Але в 2023 році сталася подія яка змінила життя Олександра на краще . Він зустрів свою любов – це було взаємне кохання з першого погляду, з першої секунди знайомства. Ми одружилися, обравши для цієї події місто Київ. Було дуже гарне весілля, в колі рідних, це був найкращий та найщасливіший день у нашому житті. Це було справжнє велике кохання. Ми будували плани на майбутнє, я до чоловіка приїздила в різні міста України, щоб хоча б трішки побути разом, за першої ж можливості їхала до нього. У лютому 2024 року Олександра відправили на навчання пілота FPV – дронів. За короткий термін він успішно пройшов курс, отримав відповідний сертифікат, керівництво було ним дуже  задоволене. Олександр навчався швидко та старанно, і всі ці дні, а їх було 22, коли Олександр був на навчанні, я знаходилась поряд, їздила на полігон, допомагала морально. Після проходження курсу в Черкаській області, його знову відправили в зону бойових дій, в місто Куп’янськ Харківської області. 

Обстріли були постійні, бійці не мали змоги ані відпочити, ані відновитися. 

Останнє своє бойове завдання Олександр отримав 18 жовтня 2025 року, на той час пробувши вже понад місяць на позиціях. 25 листопада 2025 року Олександр Шабанов загинув, захищаючи Батьківщину», – закінчує розповідь Діана.