Народився 8 листопада 1984 року.

37-річний Олександр Шеремет загинув у кінці березня, орієнтовно 25 березня 2022 року. 

Освіта: закінчив школу № 17 в Ірпені. Потім вступив до Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова на факультет фізичного виховання, зокрема, закінчив магістратуру. 

Із другого курсу почав працювати в дитячій спортивній школі в Ірпені. Потім працював у спортивній № 12 міста Києва. Затим знову повернувся в рідне місто.

У 2000-х Олександр прийшов в Ірпінську дитячо-юнацьку спортивну школу як вихованець, а після закінчення університету сам почав у ДЮСШ тренувати дітей. За час роботи багато його вихованців досягали успіхів та почесних звань на спортивних змаганнях. 

Захоплювався подорожами, багатьом людям допомагав в організації та проведенні змагань різного рівня.

Певно, О. Шеремета можна назвати інтелектуалом, недарма ж чимало випускників-орієнтувальників Ірпінської ДЮСШ закінчили загальноосвітні школи із золотою або срібною медаллю. Більшість однокурсників Олександра викладають у вишах, а сам Олександр викладав певний період у Національному педагогічному інституті імені М. Драгоманова, а перед війною, паралельно з ДЮСШ, викладав в Українському гуманітарному інституті (м. Буча). 

Для нього робота складалася ніби з низки захоплень. Бо ж загалом у спортивному орієнтуванні є чотири різновиди. Це — орієнтування бігове, лижне, на велосипедах і трейл-орієнтування — для адаптації осіб з інвалідністю в житті (організовується в парках). До речі, із трейл-орієнтування проводяться чемпіонати світу. 

Отже, спортивне орієнтування — це запорука всебічного розвитку дитини, здоровий спосіб життя, загартування організму не тільки фізично, але й духовно. Цей вид спорту формує людину світоглядно.

Дитина, яка потрапляла в його чудовий колектив, отримувала навички не тільки орієнтування на місцевості, але й чуття «єдиної родини» — колективізму, якого, мабуть, немає в жодному виді спорту.

Олександр Шеремет став першим у Приірпінні майстром спорту України зі спортивного орієнтування, був першим корінним ірпінцем, хто почав працювати тренером у згаданому виді спорту, він був наймолодшим тренером збірної команди школярів України зі спортивного орієнтування.

Від початку повномасштабного вторгнення росії Олександр залишився в рідному місті і пропонував свою поміч і ЗСУ, і теробороні. Допомагав з евакуацією рідним, друзям і знайомим. О. Шеремет вивіз сім’ю в безпечне місце й повернувся. Потрібно було доглядати за батьком та знову ж таки — допомагати знайомим, які не мали змоги виїхати з Ірпеня.

25 березня Олександра Шеремета схопили рашисти. Із того часу контакт було втрачено. Колеги Шеремета Василь Березовський та Андрій Подгаєцький схиляються до такої версії: гурт чоловіків-українців приблизно з десяти осіб перебував в одному приміщенні в багатоповерхівці по вулиці Виговського, 9-А. На вулиці з’явилася рашистська колона техніки. Один із чоловіків почав це знімати. І його фатально помітили. До приміщення увірвались орки. Вони трьох наймолодших міцних чоловіків вивели на вулицю, по черзі заводили за будинок і за альтанкою розстрілювали. 

31 березня тіло Олександра привезли до моргу в місті Боярка. На грудях Олександра — п’ять отворів від куль… Потім представник відповідної служби зателефонував його батьку, щоб він опізнав тіло. 

У загиблого залишилася дружина і троє дітей.

Поховали Олександра Шеремета в кінці серпня 2022 року на кладовищі в Ірпені.