Народилася в 1959 році в місті Бучі. Батька звати Дмитром, мати — Валентина. Батьки розлучилися, коли була дитиною.
62-річна Олена Шевчук померла в Ірпені через неможливість отримати професійну медичну допомогу.
Освіта: навчалася в Бучанській спеціалізованій школі-інтернат. У 9–10 класах продовжила навчання в місцевій школі села Горенка, куди її забрав тато.
Трудовий шлях розпочала у 18 років, пішовши працювати маркувальницею на станках на завод «Антонов». Там і познайомилася з майбутнім чоловіком. У декретну відпустку по догляду за дитиною пішла в 19 років. Мама трьох дітей: синів Анатолія (1981 р. н.) та Олексія (1978 р. н.) і доньки Ганни (1984 р. н.).
Після декретної відпустки на завод не поверталася, влаштувалася працювати помічником вихователя в рідній Бучанську школу-інтернат, де й пропрацювала 27 років, до 2007 року, аж поки не потрапила під скорочення та вийшла на пенсію.
Овдовіла, коли молодшій доньці було 13 років.
Початок повномасштабної війни застав Оксану Дмитрівну в Гостомелі. Розуміючи, що там аеропорт, а значить, місто буде під особливим прицілом ворога, її син забрав матір до себе в Ірпінь. Серйозною проблемою для родини був стан здоровʼя жінки: вона хворіла на цукровий діабет, мала «діабетичну стопу» та майже нічого не бачила. Без інсуліну не обходилася. Це і стало причиною її смерті. 24 лютого Олена Шевчук повинна була отримати нову порцію інсуліну. Те, що було в сімейній аптечці, закінчилося. Через відсутність ліків, яких ніде було дістати, та неможливість евакуюватися — у місті тривали жорсткі бої, — жінка впала в кому та невдовзі померла.
Дочка розповідає, що якщо можна було б вивезти матір, то її б удалося врятувати, але «зеленого коридору» в ті дні не було. А автомобіль сина росіяни розстріляли ще в Гостомелі, коли він їхав забирати мати.
Поховати Олену Дмитрівну сину довелося на клумбі, біля дитячого садочку. Яму копав руками. Росіяни двічі підходили, кидали автомат під ноги, казали: «Бери автомат, а то ми тебе тут зараз і закопаємо». А він їм казав: «Я за спеціальністю агроном, ніколи в армії не служив. Усе життя обробляю землю. А ви ким працюєте?» Один відповів: «Я — тракторист». «Так навіщо ти прийшов до нас із автоматом, а не обробляєш свою землю?» Окупанти тільки посміялися.
Поховавши матір, із двох дощечок зробив надгробок.
5 травня 2022 року Олену Шевчук переховали в Гостомелі, на новому кладовищі, біля батька та бабусі.
У скорботі залишилося троє дітей, четверо онуків, друзі та близькі.