Народився 12 червня 1984 року в селі Кошлани Оратівської громади на Вінниччині. Дитинство пройшло в селі Міжлісся Барського району Вінницької області. Проживав у селі Войнашівка.

Офіційно вважається загиблим 27 лютого 2022 р. Район загибелі: автоміст біля м. Ірпінь.

Освіта: у 1999 році після 9-ти класів вступив до будівельного ліцею у м. Бар, який із відзнакою закінчив у 2002 році. Далі продовжив навчання в технікумі (Харків), із першого курсу якого пішов служити до армії. 

У 2002–2004 рр. проходив строкову військову службу на Харківщині. Після звільнення через два роки цивільного життя повернувся до лав ЗСУ, де й продовжив службу з 2006 року, підписав контракт і служив сапером. 

У 2006 році одружився. У подружжя народилося два сина. 

Із 2014 року був учасником АТО, постійно їздив на розмінування. Усі роки служби був наставником у молодших побратимів, підтримував їх бойовий дух, завжди сам виконував найскладніші завдання, оберігаючи інших.

За період служби отримав багато відзнак. Зокрема, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, молодшого сержанта, командира саперного відділення Романа Шиманського, відповідно до Указу Президента України № 220/2022 від 07.04.2022 р. посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

«Був дуже добрим чоловіком, сином та батьком. Ніколи не розрізняв чоловічу та жіночу роботу. Завжди і в усьому мені допомагав. Дуже любив дітей, робив усе для нашої родини. Був присутнім зі мною на обох пологах. Надзвичайно підтримував мене. Не було жодного свята, щоб він мене не привітав. Майже все наше спільне сімейне життя ми зводили власний будинок, мріяли жити в ньому, вкладали практично всі зароблені спільно кошти, відпочивати їздили лише один раз. Але… А взагалі всі серйозні життєві питання завжди вирішував самостійно. Таких чоловіків більше немає…» — згадує дружина Романа Альона. 

Дуже любив землю — вирощував городину, плекав садові дерева.

У перший же день повномасштабного вторгнення Роман сказав рідним, що їде воювати. Інших варіантів він просто не допускав.

25 лютого 2022 р. молодший сержант Шиманський Роман Володимирович, командир інженерно-саперного відділення в/ч А0853 отримав бойове завдання з підриву мосту неподалік Ірпеня й негайно приступив до виконання завдання. Цим підривом було зупинено ворожу колону, яка прямувала на Київ. Роман не повернувся на встановлене місце збору, зв’язок із ним було втрачено.

Два дні з надією на краще родина робила все можливе, аби знайти Романа. 27 лютого рідні отримали сповіщення про загибель найдорожчої людини.

Похований 7 березня 2022 року в селі Міжлісся. 

У скорботі залишилися дружина і двоє синів.