Народився в 1963 р. у селищі Щегловське (Кемеровська область, РРФСР).
51-річний Сергій Шкарівський загинув 19 серпня 2014 року в боях за Іловайськ.
Освіта: у 1986 році закінчив Київський політехнічний інститут за спеціальністю інженер-металург (кафедра — фізика металів). У 1986-1988 роках служив в армії в ракетних військах, місто Єйськ Краснодарського краю, РРСФР, де здобув звання офіцера запасу.
1988–1991 — працював на Чорнобильській атомній електростанції інженером, керівником групи металознавства.
У 1993 році закінчив Міжнародний інститут менеджменту.
Проживав у місті Ірпінь.
1997–2014 рр. — голова правління ВАТ «Ірпінське АТП-13250».
Щороку їздив на гору Клементьєва (Узун-Сирт) — у Криму над Планерським. Долав Швейцарські Альпи і Високі Татри.
Брав участь у подіях Революції Гідності — відстоював барикаду на вулиці Михайлівській. Червень 2014 р. — командир взводу, 2-й батальйон оперативного призначення Національної гвардії України «Донбас».
Загинув від кулі снайпера 19 серпня в боях за визволення Іловайська в центрі міста. Перша куля влучила у бронежилет, друга стала смертельною — у шию. Святослав-Андрій Грушевський, будучи пораненим, намагався врятувати побратима, проте зазнав другого поранення.
Дружина — журналістка, політик й активістка Михайлина Скорик. Дві доньки від першого шлюбу — Анна і Маргарита.
Похований 22 серпня 2014 року в місті Ірпінь.
6 жовтня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Також нагороджений «Іловайським Хрестом» (посмертно).
Вшановується 19 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня в різні роки внаслідок російської збройної агресії.
Портрет Сергія Шкарівського розміщений на меморіалі «Стіна памʼяті полеглих за Україну» в Києві: секція 3, ряд 2, місце 9.