Сергій Соловйов героїчно загинув 12 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новоіванівка Суджанського району Курщини.

Сергій народився і виріс в Ірпені. Закінчив Ірпінську загальноосвітню школу № 3. Захоплювався комп’ютерними іграми, був слухняним, ввічливим, товариським, щирим та емпатичним. Про таких, як Сергій Соловйов, кажуть, що на них завжди й у всьому можна покластися. Разом із ним зростали та примножувалися і його чесноти. 

Випускник школи вступив до Київського професійного ліцею «Політехнік». Пройшовши строкову службу, 12 років пропрацював на підприємстві «СхідСпецМет». Коли розпочалася повномасштабна війна, пішов служити добровольцем, щоб визволити рідну землю від жорстокого ворога, адже мріяв одружитися, стати батьком і жити в мирній, вільній Україні.

Він був зарахований до 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Побратими згадують, що Сергій завжди був оптимістично налаштованим, його улюблений вислів «усе буде добре» додав сил та впевненості й іншим. Це, до речі, були і його останні слова перед тим вирішальним боєм. 12 листопада «Соловей» загинув під час бойового завдання на Курщині. Окупанти пішли у наступ, зав’язався бій, ворожа міна прилетіла в окоп наших захисників. Шансів вижити в них не було…

В останню путь Героя провели 21 листопада в Ірпені. Сергій Соловйов похований на Алеї пам’яті захисників України.

У скорботі залишилися батько (мама померла), тітка, хрещений, рідні та друзі.