Юрій Соповський героїчно загинув 14 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Спірне Бахмутського району Донецької області.

Народився і виріс у Києві. Навчався в київській загальноосвітній школі № 298. Батько Юрія й донині працює в АТП, мати — у соціальній сфері. 

Юрко був єдиною дитиною в сім’ї. Залюбки займався карате кіокушинкай, мав коричневий пояс. Дуже любив котів — як свого власного так і всіх інших.

Після школи вступив до Київського національного університету будівництва та архітектури, однак після його закінчення близько десяти років працював в ІТ-сфері, займався тестуванням програмного забезпечення та комп’ютерних ігор.

У 26 років створив родину. Зі слів дружини Наталії, це були тринадцять років щасливого шлюбу.

«Юрій був чудовим сім’янином. Усе, що робив і чого досягнув, було заради родини. Був надійною опорою та справжньою “кам’яною стіною”. Дуже любив і пишався своїми двома дітьми, вкладав у них інтерес до життя та різних захоплень. Скажімо, старший син займається велоспортом, посідає призові місця на міських та обласних змаганнях. Захоплюється музикою, грає на акордеоні та ударних. Молодша донька — істинна “татова доця”. Дуже балував її та піклувався про неї. Займається художньою гімнастикою, любить малювати», — ділиться спогадами дружина.

Також згадують Юрія Мирославовича як дуже відповідальну, турботливу, щедру, спокійну, неговірку людину. На нього завжди можна було покластися, звернутися по допомогу і бути певним, що він не залишить без уваги та підтримки. Любив усе, що пов’язане з технікою — комп’ютери, телефони, комп’ютерні ігри, але разом із тим цікавився зброєю, зокрема ножами. «Юрій був дуже хазяйновитим, мав золоті руки, сам робив ремонт у власній квартирі, навіть виготовляв меблі», — розповідає дружина Наталія Соповська.

До Ірпеня Юрій Мирославович переїхав разом із родиною сім років тому. Працював в IT-компанії. Незадовго до повномасштабної війни почав облаштовувати домівку своєї мрії, але, на жаль, так і не встиг ні закінчити втілення свого задуму, ні насолодитися життям у своїй оселі.

Почалася велика війна. У травні 2023 року Юрій Соповський був мобілізований до лав Збройних сил України. Разом із побратимами захисник мужньо тримав позиції «на нулі» у Бахмутському районі. А вже 14 грудня 2024 року на Донеччині в бою під час штурму росіянами українських позицій загинув. 

2 січня 2025 року в Ірпені «живим коридором» воїна провели в останню путь. Поховали його на Алеї пам’яті захисників України міського кладовища. 4 січня Юрію мало б виповнитися 40 років…

«Юрій найбільше мріяв про перемогу. Хотів закінчити ремонт і насолоджуватися життям. Хотів подорожувати. Мріяв купити мотоцикл. Хотів їздити на ньому, ремонтувати та покращувати його власноруч. Багато всього хотів здійснити, та не встиг…»

У скорботі залишилися дружина та двоє дітей — син і донька.