Народився 20 серпня 1968 року в Ірпені. 

53-річний Олександр Стукало загинув у ніч із 8 на 9 березня 2022 року в Ірпені.

Освіта: закінчив середню школу № 3. Після 10-го класу вступив до швейного училища. Полишив. Працював у столярній майстерні. Затим у ШБУ № 3 дорожнім робітником. Згодом — у ШЕУ Святошинського району. Досягнув високої кваліфікації, вжився в колектив, хлопці поважали, керівництво цінувало. 

«Чи відрізнявся Олександр Стукало від інших? — запитує себе його сестра Світлана Магіровська. — Він не герой — пересічний громадянин, але був дивовижно добрим, людяним, любив дітей і дорослих. Як сестра я мала з ним дуже теплі стосунки. Мій син брав приклад зі свого дядька, той навчав його життю. Олександр у всьому допомагав своїй доньці, нашій мамі, моїй сім’ї. Зробив у мене в квартирі чудовий ремонт. Йому нічого не вартувало виконати жіночу роботу: прибрати квартиру, помити посуд під час перебування в мене в гостинах». 

«Характерно, що Олександр страждав на епілепсію, але останніх п’ять років нападів не було, — зазначає сестра Світлана. — Брат боявся, що хвороба проявиться, але це вже мало його стримувало від того, аби влитися в лави тероборони чи ЗСУ. Після того, як згорів будинок на Гостомельському Шосе, 27, було понівечено Ірпінь, Олександр був категорично налаштований вступити до лав ТрО. І дав би собі раду, як поводитися зі зброєю», — зазначає сестра Світлана.

3-го березня 2022 р. Олександр Стукало і сім’я сестри Світлани Магіровської перекочували на вулицю Мечникова, до оселі дружини Олександра — Олени, котра перебралася до Італії. 

На Гостомельському Шосе жахливо бомбили. А на Мечникова був добротний відокремлений підвал, просто бомбосховище. Там ховалися від авіанальотів та артобстрілів.

5 березня на Мечникова з Університетської заїхали 11 машин російської бронетехніки. Ця колона, певно, заблукала, почала розвертатися, росіяни сиділи на бронемашинах і дулами автоматів насторожено прокреслювали довкіл. Але на початку було не зрозуміло, чия то колона. Олександр Стукало з-за паркану видивився таки літеру V. На меті було передати інформацію нашим військовим, бо робив це регулярно.

За яких обставин загинув? 

Сестра Світлана із сім’єю 7 березня евакуювалася на Закарпаття. Маму не змогла умовити поїхати. Тож сказала братові: «Мама — на тобі». 

Не стало води, газу, електроенергії. Холод дошкуляв. Син і мама запалили вогнище на мангалі. Урешті Олександр під час сну вночі — із 8 на 9 березня — загинув від чаду, отруївся. А мама якось оклигала. Майже без пам’яті потрапила в руки волонтерів, які допомогли евакуюватися до доньки Світлани в село Великі Лучки (Закарпатська область).

Світлана Магіровська зазначила, що в Ірпені вижили дві старенькі — спільна з братом мама Надія Яківна і сваха Раїса Яківна Свістунова, мати братової дружини. А два чоловіки  померли:  брат Олександр Стукало і зять Микола Буяло, чоловік рідної сестри  дружини. 

«Мама плаче мало не щодня: чого не вона загинула, а син, — каже сестра Світлана Магіровська. — Зрозуміло, що мама не винна. Біда-горе прийшли з рашистами».

Олександр Стукало похований на ірпінському кладовищі.