Народився 20 липня 1982 року в Бучі.

39-річний Андрій Тищенко загинув 6 березня 2022 року. 

Освіта: закінчив 8 класів середньої школи № 10 в Ірпені.

Андрій Тищенко мав інвалідність другої групи, у десятимісячному віці переніс грип із тяжкими наслідками, пережив п’ять трепанацій черепа. Андрієві довелося заново вчитися ходити, говорити, перебувати на домашній формі навчання. Після школи інколи працював різноробом.

Дуже доброю дитиною був, розповідає про сина мама Тетяна Ничипорівна Тищенко. Усі про нього позитивно відгукувалися. 

Матері, котра пересувається на ходунках, Андрій дуже допомагав, безвідмовно бігав до магазину, до ринку. Ходив до міськради, коли виникала потреба розв’язати якесь питання чи проблему. Отже, був маминим помічником, маминими ногами й руками. Мав веселу вдачу й чудове почуття гумору. Умів дотепно розповідати веселі історії й анекдоти. Був дуже комунікабельний, з усіма міг знайти спільну мову. Захоплювався співами та музикою, із дитинства просив, щоб його віддали до музичної школи. Мама собі докоряє, що цього не зробила. Читав дозовано, оскільки мав проблеми із зором. На городі допомагав. Для нього не було проблемою помити посуд. Залюбки куховарив, готував різні цікаві страви, бува, сам придумував їх. Коли мати лежала в лікарні або хворіла вдома, за нею доглядав. Дуже любив тварин — кішку Боню і собаку Булю. На Машторфі мав друга Льошу Різдванського.

Отже, коли почалася повномасштабна війна, 39-річний Андрій мешкав із мамою Тетяною Ничипорівною. 

6 березня 2022 року він пішов із дому в пошуках цигарок і хліба. Готувати вже не було можливості, борошно скінчилася, газ зник. Мама казала: «Андрюшо, не йди». Проте син вирушив у напрямку Центрального парку. Відтоді додому так і не повернувся. Сусід-дідусь, який мешкав на Мечникова, сказав: «Я бачив, як до нього присікалися росіяни. Мене відпустили, а його забрали». Мати вважає, що трагічну роль зіграв телефон. Андрій, як ішов, попросив: «Мамо, дай свій телефон, бо мій розрядився». «Добре, бери». «Орки, певно, вимагали телефон, для рашистів він був червоною ганчіркою, а він не віддавав, бо боявся, що я лаятиму», — припускає мама.

6 березня 2022 року Андрій Тищенко зник, а 13 березня ввечері рідну хату на Мечникова, 51/2 розбомбили — три прямих влучення. Загалом поряд чотири хати росіяни перетворили на руїни. Довелося 14 березня виїжджати з Ірпеня до Вінницької області (допомогли тероборонівці). У квартирі на Мечникова перебували мама Тетяна Ничипорівна Тищенко і друг Андрія — Альоша Різдванський із дружиною, бо на Машторфі розбомбили їхній дім. 

Мати сповістила доньок про зникнення Андрія. Молодша дочка Олександра, яка в перший день війни виїхала в Тернопільську область, почала через інтернет писати оголошення про пошуки Андрія Тищенка. 

Після звільнення Збройними силами України Київщини 1 квітня 2022 року його розстріляне тіло знайшли біля виїзду з Ірпеня в напрямку села Романівка. Андрій мав три смертельні кульові поранення грудної клітки. 

Його тіло аж через місяць знайшли в моргу у Вишгороді. 

6 квітня старша дочка Наталя поховала його на кладовищі в Ірпені поруч із батьком.