Віталій Третяк героїчно загинув 21 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Щербинівка Бахмутського району Донецької області.

Третяк Віталій Андрійович 

Сестра Віталія, Хижняк Вероніка Вікторівна, розповідає про свого брата: «Віталій народився в селі Михайлівка-Рубежівка. Навчався у місцевій школі, в 2015 році закінчив ВМУРОЛ “Укріїна”. Брат був щирою і доброю людиною, мав багато друзів. У його характері поєднувались врівноваженість, відповідальність і доброзичливість. Він завжди був готовий допомогти, умів вислухати кожного, та з повагою ставився до людей. Мріяв про створення сім’ї, хотів мати велику родину, але свою другу половинку так і не зустрів. Не встиг…

23 липня 2024 року Віталій був призваний до лав Національної гвардії України, де з честю та відданістю виконував свій військовий обов’язок.

Життєвий шлях Віталія обірвався 21 серпня 2025 року. Він помер від тяжких поранень, отриманих під час виконання бойових завдань із забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації на напрямку н.п. Щарбинівка Бахмутського району Донецької області. 

Має медаль та відзнаку “За збережене життя”.  Для нього життя побратима завжди було важливішим за власну безпеку… 

Віталія також подали на медаль «За мужність», яку я чекаю. Всі його нагороди отримую я.

А пам’ятаєш, братику, – малі колись були,

До сонця бігли, дням новим раділи

Такими безтурботними, щасливими росли.

Але хіба тоді ми розуміли?

Як хочеться вернутися у ті чудові дні,

Де мріяли, сміялися з тобою.

Де падали по-справжньому хіба лише у сні,

Й не знали, що буває стільки болю.

Люблю тебе, мій братику! Любила… Ні! – Люблю!!!!

Любитиму завжди-завжди, ти ж знаєш!

Тепер для тебе спокою хоч в небі я молю.

Чому мовчиш? Так тихо відлітаєш?

Чому ж життя неправильне й болюче?

Чому таке безжалісне, коротке, розкажи?

Чому красиві мрії не збулися?

Чому так мало в світі цім ти, братику, пожив?

Твоя сестра…», – Вероніка закінчує розповідь власними поетичними рядками.